«Понаїхали» чи наповнюють бюджет? Політика, професії і ризик неповернення
Василь Воскобойник — президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування, голова ГО «Офіс міграційної політики».
Попри мільярдні надходження до бюджету Польщі та інших країн ЄС, тема української міграції все частіше звучить у політичних заявах із негативним відтінком. Чому так відбувається — і чи справді українці можуть розраховувати лише на низькокваліфіковану роботу?
Політика проти цифр
За словами Василя Воскобойника, риторика про «понаїхали» має передусім політичне походження.
«Ті, хто заявляють, що українці є тягарем, переслідують просту мету — підбурити частину населення і отримати нових виборців».
Економічні показники свідчать про інше.
«850 тисяч українців є платниками внесків у польський фонд соціального страхування ZUS. Вони фактично наповнюють пенсійний фонд Польщі і стримують необхідність підвищення пенсійного віку».
Тобто українці не лише працюють, а й фінансують соціальну систему країни перебування.
«Якби місцеві виборці чітко розуміли цю цифру, було б складно переконувати їх у тому, що українці — це тягар».
Водночас ситуація має і зворотний бік. За оцінками експертів, до 650 тисяч українців можуть розглядати переїзд до інших країн, насамперед до Німеччини, де вищий рівень життя та більш стабільні соціальні умови.
«Це вже викликає занепокоєння в частини польського суспільства та серед тих, хто має відношення до економіки».
Чи можуть українці працювати за фахом?
Поширений міф — що українцям у Європі доступні лише виробничі або низькокваліфіковані професії. Насправді все залежить від конкретної людини.
«Якщо журналіст або економіст вивчив мову і може професійно комунікувати, його навички будуть затребувані і в Польщі, і в Німеччині, і в Чехії. Головне — місцева мова».
Інша ситуація з лікарями.
«Окрім мови, потрібно підтвердити диплом, скласти іспит і рік-два відпрацювати під наглядом місцевих лікарів. Це сфера, де будь-яка помилка може коштувати життя».
Бюрократичні процедури є складними, але вони однакові для всіх іноземців.
Інженери, ІТ-спеціалісти, технічні працівники мають високі шанси працевлаштування.
«Саме головне — мати фах і розуміти сучасні технології. Тоді можна працювати за дипломом, а не лише фізичною працею».
Чи змінюють українці європейський побут?
Часто звучить думка, що українці більш динамічні, швидші в роботі та сервісі. Чи впливає це на європейський бізнес?
Воскобойник оцінює ситуацію стримано.
«Ми б хотіли впливати на європейський бізнес, але поки що українці більше створюють свої анклави — бізнес для українців, для білорусів, для тих, хто не може жити в більш повільному ритмі європейських країн».
Тобто інтеграція відбувається, але паралельно формується й окрема українська економічна екосистема.
Ризик, який не тішить
Експерт відверто говорить про проблему, яка для України є стратегічною.
«Чим більше українці вкоріняються в Європі, чим більше їхні діти отримують там освіту і вони знаходять високооплачувану роботу, тим менша ймовірність їх повернення».
І це вже питання не лише міграції, а майбутнього держави.
«Гроші на відбудову Україні дадуть. Але без робочих рук наші плани можуть залишитися малюнками на піску».
Європа отримує робочу силу, податки та демографічне підсилення. Україна ризикує втратити людський капітал, без якого неможлива повоєнна відбудова.
Саме в цій точці перетинаються економіка, політика і стратегія розвитку країни.