Чи замінять українців іноземці: що насправді відбуватиметься після війни
Після кількох років війни і масового виїзду українців за кордон у суспільстві все частіше з’являється тривожне питання: якщо люди виїжджають, то хто залишиться працювати в Україні? І ще більш емоційне — чи не прийдуть на їхнє місце іноземці? Ця тема швидко обростає страхами і припущеннями, але якщо відкинути емоції, картина виглядає значно спокійніше і водночас складніше.
Як пояснює Василь Воскобойник, голова ГО «Офіс міграційної політики», президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування, сценарій, за якого українців масово “замінять” іноземці, насправді далекий від реальності.
«Українці ніколи не будуть заміщені тут, на теренах нашої країни», — говорить він. І справа тут не в політиці чи бажанні, а в дуже простій речі — в умовах, які може запропонувати держава.
Україна не є і ще довго не буде країною, куди їдуть за соціальними виплатами. На відміну від тієї ж Німеччини, де мігранти можуть отримувати житло і фінансову підтримку, українська модель значно простіша: хочеш жити — працюй. І саме це принципово змінює логіку міграції.
«Україна може запропонувати єдине — роботу і справедливу оплату за цю роботу», — підкреслює експерт.
Це означає, що масового напливу людей, які приїдуть “жити за рахунок держави”, просто не буде. Не тому, що їх не хочуть бачити, а тому, що для цього немає умов. І якщо цього немає навіть для самих українців, то тим більше цього не буде для іноземців.
Але це не означає, що проблема відсутня. Вона просто інша. Україна після війни опиниться не в ситуації “заміщення”, а в ситуації жорсткої конкуренції за людей. І ця конкуренція буде відбуватися не десь абстрактно, а дуже конкретно — з країнами Європейського Союзу.
«Ми будемо конкурувати з країнами, які сьогодні нам допомагають, за наших громадян і за трудових мігрантів», — прямо говорить Василь Воскобойник.
І тут виникає ключова дилема: людина, яка може працювати в Україні, часто має можливість поїхати до Польщі чи Німеччини і заробити більше. І поки ця різниця зберігається, рішення для багатьох буде очевидним. Саме тому питання стоїть не в тому, чи приїдуть до нас іноземці, а в тому, чи зможемо ми втримати своїх людей.
При цьому майбутнє міграції в Україну багато в чому залежатиме від того, яку економіку ми будемо будувати. Якщо країна робитиме ставку на сучасні виробництва, інновації і технології, сюди можуть приїжджати інженери, спеціалісти, розробники з різних країн світу. Якщо ж попит буде переважно на фізичну працю, то й міграція буде іншою — з країн, де люди шукають можливість просто заробити. «Все залежить від того, які галузі ми будемо розвивати і кого будемо потребувати», — пояснює експерт.
Саме тому питання міграції не може вирішуватися стихійно. Воно потребує чіткої державної політики. І мова йде не лише про економіку, а й про безпеку. «Процес залучення людей з-за кордону повинен жорстко контролюватися державою», — наголошує Василь Воскобойник.
Це означає, що держава має визначати, кого, на яких умовах і в яких обсягах вона готова залучати. Інакше це може створити додаткові проблеми замість рішень.
Ще одна популярна ідея — що нестачу людей можна компенсувати технологіями. І справді, автоматизація, штучний інтелект, нові виробничі процеси вже змінюють економіку. Але вони не вирішують проблему повністю. Бо є прості речі, які не змінюються. «Раковину на кухні може замінити тільки сантехнік, який прийде і зробить це руками», — наводить простий приклад експерт. І таких професій — сотні. Будівельники, електрики, водії, медики — це ті сфери, де люди залишаються незамінними.
У підсумку стає очевидно: Україна не стане країною, яку “заповнять” іноземці. Але вона стане країною, яка змушена буде боротися за кожного працівника. І ця боротьба буде непростою, бо конкурувати доведеться з економіками, які сьогодні сильніші.
І саме від того, наскільки Україна зможе створити умови для життя і роботи, залежить головне — чи залишаться тут люди, без яких жодне відновлення просто неможливе.