Чому в Україні одночасно бракує працівників і люди не можуть знайти роботу

Український ринок праці увійшов у період глибоких і часто суперечливих змін. З одного боку, бізнес, комунальні служби, медицина, освіта та промисловість постійно говорять про дефіцит кадрів. З іншого — тисячі українців скаржаться, що не можуть знайти гідну роботу або змушені погоджуватися на зарплати, які не дозволяють нормально жити.

Про це в ефірі каналу Times of Ukraine заявив Василь Воскобойник, президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування та голова ГО «Офіс міграційної політики».

За його словами, війна не лише зруйнувала підприємства та змусила мільйони українців виїхати за кордон. Вона повністю змінила структуру ринку праці. Багато людей залишилися без роботи не тому, що в країні немає вакансій, а тому, що їхні спеціальності перестали бути затребуваними саме там, де вони зараз живуть.

Воскобойник навів приклад людей, які виїхали з Маріуполя до центральних або західних областей України. Якщо людина десятиліттями працювала на металургійному комбінаті, знайти аналогічну роботу в іншому місті часто просто неможливо. Через це людям доводиться або довго чекати вакансії за своїм фахом, або змінювати професію.

Саме тому, за словами експерта, сьогодні питання перенавчання стає одним із ключових для українського суспільства. Ринок праці дедалі більше потребує не офісних працівників, а людей прикладних спеціальностей — енергетиків, сантехніків, зварювальників, водіїв, будівельників, працівників комунальної сфери.

Він наголошує, що проблема нестачі кадрів вже давно вийшла далеко за межі окремих галузей. Сьогодні бракує лікарів, медичних сестер, учителів, науковців, працівників ЖКГ та транспорту. Особливо гостро ця проблема проявляється під час кризових ситуацій, коли для ліквідації наслідків обстрілів або аварій доводиться терміново збирати бригади працівників з різних регіонів України.

Водночас експерт визнає: для багатьох українців зміна професії — це психологічно складний крок. Люди роками навчалися, отримували дипломи, будували кар’єру у певній сфері. Але сучасна реальність змушує дивитися на ситуацію прагматично.

Воскобойник прямо говорить, що українцям доведеться вчитися протягом усього життя, адаптуватися до нових умов і змінювати кваліфікацію відповідно до потреб економіки. На його думку, сподівання, що держава зможе забезпечити всіх роботою та високими зарплатами, сьогодні є нереалістичними.

Окремо він звернув увагу на проблему низьких зарплат у багатьох інтелектуальних професіях. Як приклад він навів молодих науковців, які після майже 20 років навчання можуть отримувати лише близько 10 тисяч гривень «на руки». У таких умовах молодь дедалі частіше ставить собі питання: чи має сенс залишатися в професії, якщо вона не дозволяє забезпечити навіть базовий рівень життя.

На цьому фоні демографічна ситуація лише погіршує кризу. За словами експерта, Міністерство економіки України ще у 2023 році прогнозувало, що протягом наступного десятиліття Україні може бракувати понад 4 мільйони працівників для забезпечення економічного зростання. Міжнародна організація праці називала ще масштабніші цифри — понад 8 мільйонів робочих рук до 2035 року.

Саме тому питання ринку праці, повернення українців з-за кордону та можливого залучення трудових мігрантів поступово стають не просто економічною дискусією, а питанням майбутнього країни.