Європа хоче залишити працевлаштованих українців: що це означає для України

Повномасштабна війна змінила не лише життя мільйонів українців, а й саму логіку міграційної політики Європейського Союзу. Якщо у 2022 році головною метою було врятувати людей від війни та дати їм тимчасовий прихисток, то сьогодні європейські країни дедалі частіше дивляться на українців як на частину власного ринку праці.

Про це в ефірі говорив Василь Воскобойник, президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування та голова ГО «Офіс міграційної політики».

За словами експерта, поки в Україні тривають бойові дії та зберігаються постійні обстріли, говорити про масове повернення людей не доводиться. Навпаки — війна продовжує стимулювати нову хвилю виїзду громадян до країн Європи.

Воскобойник нагадав, що лише минулого року Україну залишили майже 500 тисяч людей. І кожен новий місяць війни поступово зменшує кількість тих, хто реально планує повернутися додому.

При цьому експерт позитивно оцінює спроби української влади отримати більш точні дані про громадян, які перебувають у країнах ЄС під тимчасовим захистом. На його думку, це необхідно не для контролю над людьми, а для підготовки держави до майбутнього повернення українців.

«Ми повинні розуміти, де ці люди житимуть, чи вистачить їм роботи, шкіл, лікарень та соціальної інфраструктури», — пояснює він.

Водночас Василь Воскобойник наголошує: рішення про повернення люди прийматимуть дуже прагматично. Українці порівнюватимуть рівень життя, безпеки та соціальних гарантій у Європі з тим, що їм може запропонувати Україна після війни.

І саме тут починається головна проблема.

За словами експерта, країни ЄС уже переходять від моделі гуманітарного захисту до моделі трудової інтеграції українців. Європа зацікавлена залишити у себе тих людей, які працюють, сплачують податки, вивчають мову та інтегруються у місцеве суспільство.

Натомість соціальні виплати для тих, хто не адаптувався, поступово скорочуватимуться.

Воскобойник наводить приклад Польщі, яка вже пропонує українцям відмовлятися від статусу тимчасового захисту та переходити на довгострокові посвідки на проживання.

«Європа підштовхуватиме людей до конкретного рішення — або залишатися й інтегруватися, або повертатися», — зазначає експерт.

Особливу увагу він звертає на соціальні виплати у країнах ЄС. У деяких випадках українські родини за кордоном отримують безкоштовне житло та допомогу, яка перевищує доходи, які вони мали до війни в Україні.

Саме тому повернення людей залежатиме не лише від патріотизму чи емоцій, а й від дуже конкретних речей — житла, роботи, рівня зарплат та доступу до освіти й медицини.

При цьому Україна навряд чи зможе конкурувати з Європою обсягами соціальної підтримки. Єдине, що реально може запропонувати держава, — це робота та поступове зростання зарплат.

І саме тут Україна стикається ще з однією великою проблемою — дефіцитом робочої сили.

За словами Воскобойника, 75% українського бізнесу вже зараз скаржаться на нестачу працівників. Найгірша ситуація — у будівництві, логістиці та аграрному секторі.

Міністерство економіки оцінює додаткову потребу України у працівниках до 2035 року на рівні приблизно 4,5 мільйона осіб. Міжнародна організація праці називає ще більші цифри — понад 8 мільйонів.

І саме ця нестача людей може стати одним із головних викликів для післявоєнної відбудови держави.