Іноземні студенти можуть стати одним із ресурсів відновлення України

Коли в Україні говорять про трудову міграцію, дискусія найчастіше зводиться до питання залучення іноземних працівників. Проте у світі давно існує інший шлях формування людського капіталу — через систему освіти.

Саме університети часто стають першим кроком до інтеграції іноземців у суспільство та економіку країни. Людина кілька років навчається, вивчає мову, знайомиться з культурою, формує професійні контакти, а після завершення навчання отримує можливість залишитися працювати.

На думку Василя Воскобойника, президента Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування та голови ГО «Офіс міграційної політики», саме такий підхід може бути корисним для України у майбутньому.

До початку повномасштабної війни в українських закладах вищої освіти навчалося близько 80 тисяч іноземних студентів. Особливо популярними були медичні спеціальності. У Харкові, Києві, Одесі, Дніпрі та інших містах іноземні студенти давно стали звичною частиною університетського середовища.

«Люди, які навчаються в країні три-п’ять років, вивчають мову, соціалізуються, розуміють місцеві звичаї та правила життя. Частина з них цілком може залишитися працювати після завершення навчання», — зазначає Василь Воскобойник.

Саме тому багато держав світу розглядають міжнародну освіту не лише як освітню, а й як демографічну та економічну політику.

Проте сьогодні Україна об’єктивно не може повною мірою використовувати цей інструмент.

Головною причиною залишається війна. Безпекові ризики відлякують потенційних студентів та їхні родини. Особливо болісно це вдарило по університетах Харкова, який до 2022 року був одним із найбільших освітніх центрів для іноземців.

Крім того, існують і суто практичні труднощі. Через закритий авіаційний простір іноземним студентам доводиться будувати складні маршрути через сусідні країни. Отримання віз, перетин кордону та логістика стали значно складнішими, ніж до війни.

Окремим питанням залишається безпека держави.

В умовах війни Україна не може повністю відмовитися від ретельних перевірок іноземців, які в’їжджають на її територію. Саме тому рішення щодо допуску іноземних громадян повинні ухвалюватися з урахуванням позиції безпекових органів.

Втім після завершення бойових дій ситуація може кардинально змінитися.

На думку Василя Воскобойника, Україна повинна не лише відновити привабливість своїх університетів для іноземців, а й створити умови, за яких випускники зможуть залишатися працювати в країні.

Йдеться не про пільги чи привілеї, а про зрозумілі та прозорі механізми. Якщо людина отримала освіту в Україні, володіє мовою, знає місцеві реалії та готова працювати, держава має бути зацікавлена у збереженні такого фахівця.

Особливо це стосується спеціальностей, де вже зараз спостерігається дефіцит кадрів: медицини, інженерії, будівництва, виробництва та окремих технічних професій.

Важливо розуміти, що міжнародні студенти не можуть і не повинні замінювати українців. Пріоритетом завжди залишатиметься повернення власних громадян та розвиток національного людського капіталу.

Проте в умовах демографічної кризи Україні доведеться використовувати всі легальні та безпечні інструменти для залучення людей.

І саме університети можуть стати одним із таких інструментів.

Адже людина, яка прожила в країні кілька років, отримала тут освіту, друзів і професію, має значно більше шансів пов’язати своє майбутнє з Україною, ніж людина, яка приїхала лише на короткостроковий трудовий контракт.

Тому після війни боротьба за таланти проходитиме не лише на ринку праці. Вона починатиметься ще в студентських аудиторіях.