Навіть подвійна зарплата не розв’яже проблему кадрового голоду
На українському ринку праці спостерігається суперечлива тенденція: людей, які шукають роботу, стає більше, але підприємствам і далі гостро бракує працівників. Найбільший дефіцит відчувається серед представників робітничих і технічних професій — зварювальників, слюсарів, будівельників, інженерів і технологів.
«Якщо порівнювати червень 2025-го і червень 2026 року, то загальна кількість резюме зросла майже на 28%, а кількість вакансій збільшилася лише на 4%. З одного боку, ми можемо говорити про те, що кількість людей на ринку праці потроху збільшується, але це тільки на перший погляд», — зазначає Василь Воскобойник, президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування, голова ГО «Офіс міграційної політики».
Головна проблема полягає не лише в кількості людей, а й у невідповідності між їхніми професійними навичками та потребами підприємств. Роботодавці шукають кваліфікований робітничий персонал, тоді як серед претендентів на роботу бракує фахівців відповідного профілю.
«Ми перебуваємо в ситуації структурного безробіття, коли роботодавці шукають насамперед людей, які можуть працювати руками. Потрібні зварювальники, слюсарі, інженери, технологи. Але на ринку такої пропозиції немає. Виходить, що в нас одночасно збільшується безробіття і зростає нестача кваліфікованих кадрів», — пояснює експерт.
Однією з причин такого становища стала тривала непопулярність професійної освіти серед молоді. Робітничі спеціальності часто не сприймаються як шлях до успішної кар’єри, високого доходу та суспільного визнання.
«Молодь не бачить для себе історій успіху. Немає в Instagram історій успішних сантехніків, які ввечері ведуть гламурне життя, а вдень із задоволенням працюють та отримують великі заробітні плати», — говорить Василь Воскобойник.
До багаторічних проблем професійної підготовки додалися наслідки повномасштабної війни: виїзд мільйонів громадян за кордон, мобілізація значної частини чоловіків і скорочення чисельності молоді. Тому дефіцит працівників, за прогнозом експерта, збережеться і після припинення бойових дій, навіть якщо частина українців повернеться з Європи.
Підвищення заробітних плат може посилити конкуренцію за наявних фахівців, але саме по собі не збільшить їхньої кількості. «Ми можемо збільшувати скільки завгодно заробітні плати, але якщо робочих рук недостатньо, це не призведе до того, що робітники з’являться з повітря. Якщо їх раніше не готували й зараз немає активного припливу кваліфікованих працівників, то навіть збільшення зарплати вдвічі не змінить ситуацію на краще», — наголошує Василь Воскобойник.
Після завершення війни особливо затребуваними будуть водії, логісти, зварювальники, сантехніки, будівельники та інші фахівці, необхідні для відновлення житла, підприємств і критичної інфраструктури. За умови масштабного фінансування відбудови кваліфікована фізична праця може стати однією з найбільш оплачуваних в Україні.
«Я впевнений, що після закінчення війни Україна перетвориться на величезний будівельний майданчик. Сюди заходитимуть гроші європейських партнерів, і роботодавці будуть готові платити достатньо високі заробітні плати, щоб утримати людей в Україні», — прогнозує експерт.
Проте високі зарплати мають поєднуватися з професійною підготовкою. Україні потрібна окрема державна програма, яка популяризуватиме робітничі професії серед молоді, показуватиме реальні кар’єрні перспективи та допомагатиме людям здобувати затребувані спеціальності. Не менш важливими є перенавчання дорослих і підтримка тих, чиї нинішні професії вже не відповідають потребам економіки.
Водночас держава має створювати умови, за яких українці захочуть залишатися в країні, а ті, хто виїхав за кордон, розглядатимуть можливість повернення. Йдеться не лише про зарплату, а й про безпеку, житло, освіту для дітей, соціальний захист та зрозуміле майбутнє.
Якщо Україна не зможе підготувати й утримати необхідних працівників, частина коштів, спрямованих на відбудову, фактично повернеться за кордон разом із фахівцями та компаніями, які виконуватимуть відповідні роботи. Саме тому розвиток професійної освіти та збереження людського капіталу мають стати складовими державної стратегії відновлення.
«Потрібно створювати умови, щоб люди бачили своє майбутнє і майбутнє своїх дітей тут, в Україні, щоб українці поверталися. І тоді ми, я впевнений, зможемо відбудувати нашу країну», — підсумовує Василь Воскобойник.