П’ять років у Європі: чи почнуть українці масово отримувати громадянство

Навесні 2027 року виповниться п’ять років від початку масового виїзду українців до країн Європейського Союзу через повномасштабну війну. У багатьох державах саме п’ятирічне проживання є однією з умов набуття громадянства. Однак це не означає, що українці автоматично отримають право на європейський паспорт.

Правила натуралізації належать до компетенції кожної окремої держави. Країни самостійно визначають необхідний строк проживання, вимоги до знання мови, наявності роботи, доходу, житла та рівня інтеграції. Відрізняються й підходи до зарахування років, проведених під тимчасовим захистом.

«У деяких країнах цей період враховується, в інших — ні. Тому не можна говорити про єдине правило для всього Європейського Союзу. Кожна людина має дивитися на законодавство саме тієї держави, у якій вона проживає», — зазначає Василь Воскобойник, президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування, голова ГО «Офіс міграційної політики».

Європейська комісія пояснила, що законодавство ЄС не забороняє державам зараховувати період тимчасового захисту для набуття громадянства або отримання національного дозволу на постійне проживання. Проте відповідне рішення ухвалює кожна країна окремо.

Інша ситуація зі статусом довгострокового резидента ЄС, який дає ширші можливості для проживання та роботи в різних країнах Союзу. За чинними правилами період перебування під тимчасовим захистом для отримання цього статусу не зараховується.

Особливо активно можливі наслідки обговорюють у Німеччині. У деяких містах очікують збільшення кількості заяв на громадянство від українців, які прибули навесні 2022 року. Водночас п’ять років проживання є лише однією з вимог: заявники також мають підтвердити знання німецької мови, фінансову самостійність та інтеграцію в суспільство.

«Питання не лише у громадянстві. Після завершення тимчасового захисту люди можуть перейти на інші правові підстави перебування — через працевлаштування, навчання або возз’єднання сім’ї. Тому припинення тимчасового захисту не означатиме автоматичного повернення всіх українців», — пояснює експерт.

Для України можливе закріплення мільйонів громадян за кордоном стає серйозним демографічним та економічним викликом. Іноземний паспорт сам по собі не обов’язково означає остаточну втрату зв’язку з Україною. Проте його отримання часто свідчить, що людина пов’язує своє довгострокове майбутнє з іншою державою.

Водночас заборонити українцям отримувати іноземне громадянство або обирати країну проживання неможливо. Рішення залежатиме від безпеки, наявності роботи, житла, освіти для дітей і загального бачення майбутнього.

Європейські держави також мають власні інтереси. Німеччина, Польща та інші країни стикаються зі старінням населення і дефіцитом працівників. Тому вони зацікавлені залишити тих українців, які вже працюють, сплачують податки, знають мову та інтегрувалися.

Помітну роль українці відіграють у польській економіці. За оцінкою UNHCR і Deloitte, українські біженці збільшили ВВП Польщі у 2024 році приблизно на 2,7%. Це посилює економічну зацікавленість країни в їхньому подальшому перебуванні, попри політичні суперечки навколо міграційної політики.

«Європейські країни прагнутимуть залишити передусім працездатних та інтегрованих людей. Саме за людський капітал фактично розгортатиметься конкуренція між Україною та державами, які прийняли наших громадян», — наголошує Василь Воскобойник.

Тому головне питання для України полягає не в тому, як перешкодити отриманню іноземних паспортів. Держава має запропонувати людям переконливі причини для повернення: безпеку, роботу, житло, якісну освіту та зрозумілі перспективи для родини.

Масового автоматичного надання громадянства ЄС не відбудеться. Але частина українців, яка виконає вимоги конкретних держав, справді зможе отримати громадянство або довгострокове право на проживання. І з кожним наступним роком імовірність їхнього остаточного закріплення за кордоном зростатиме.