Диплом має вести до роботи: чому освіта не встигає за потребами економіки

Українські роботодавці вже відчувають нестачу працівників практично в усіх галузях. Підприємствам потрібні столяри, сантехніки та фрезерувальники, але водночас бракує лікарів, учителів, працівників логістики, сільського господарства й будівництва. Кадровий дефіцит перестав бути проблемою кількох професій і перетворився на системний виклик для економіки.

Показовим є просте запитання: кого через десять років буде важче знайти — програміста чи сантехніка? Частину роботи програміста можна автоматизувати, але дистанційно замінити кран або полагодити ванну неможливо. Це не означає, що технологічні професії втратять значення. Навпаки, зростатиме попит на фахівців, які поєднують програмування, інженерію та автоматизацію, зокрема мехатроніків.

За словами Василя Воскобойника, президента Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування, голови ГО «Офіс міграційної політики», дефіцит кваліфікованих працівників формувався протягом тривалого часу. На нього вплинули трудова міграція, демографічне скорочення, відтік населення після початку війни та мобілізація. Водночас робітничі професії роками вважалися непрестижними.

Відповідальність за це несуть і держава, і бізнес. Держава не створила сучасної системи професійного навчання, практики та гарантованого першого робочого місця. Роботодавці тривалий час пропонували невисокі зарплати, мало співпрацювали з навчальними закладами й не виступали замовниками підготовки конкретних фахівців. У результаті досвідчені працівники старіють, а передавати їхні знання часто нікому.

Молодь традиційно обирає програмування, філологію, фінанси, право, маркетинг і менеджмент. Проте економіці потрібні також інженери, енергетики та фахівці, здатні працювати із сучасним обладнанням. Водночас інтерес до інженерії, роботизації й автоматизації поступово зростає. У коледжах молодь обирає професії перукаря, автослюсаря або пекаря, орієнтуючись не лише на диплом, а й на можливість після навчання знайти роботу.

«Просто намалювати плакати й закликати всіх вступати до коледжів — не спрацює», — наголошує Василь Воскобойник. Молодій людині потрібна зрозуміла система: сучасний гуртожиток, навчання на новому обладнанні, практика на підприємстві, конкретний майбутній роботодавець і прогнозований рівень зарплати. Саме на цьому має будуватися дуальна освіта.

Потреба у 4,5 мільйона працівників протягом наступного десятиліття не означає, що стільки вакансій уже відкрито. Ця оцінка показує майбутній масштаб проблеми, пов’язаний зі старінням працівників і появою нових робочих місць. Молодь не зможе самостійно закрити весь дефіцит, але здатна не допустити його подальшого поглиблення. Для цього диплом має перестати бути просто документом і стати початком зрозумілого шляху до професії та роботи.