За перше півріччя 2026 року в Україні народилося 73 тисячі дітей, тоді як померло майже 260 тисяч людей. Смертність майже вчетверо перевищила народжуваність. Порівняно з відповідним періодом попереднього року кількість народжених скоротилася ще на 16%, а порівняно з довоєнним 2021 роком — майже вдвічі.
Нині в Україні щомісяця народжується близько 12 тисяч дітей. Десять років тому цей показник становив приблизно 32 тисячі. За словами Василя Воскобойника, президента Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування та голови ГО «Офіс міграційної політики», зниження народжуваності є загальносвітовою тенденцією. Воно спостерігається в європейських країнах, Китаї, Ірані та навіть у Південній Кореї — одній із найрозвиненіших економік світу.
Однак в Україні демографічну кризу значно посилили війна і зовнішня міграція. За наведеною під час розмови оцінкою, протягом минулого року з країни виїхало близько 500 тисяч українців. Якщо Росія продовжить обстріли енергетичної інфраструктури, складний опалювальний сезон може спричинити нову хвилю виїзду жінок із дітьми.
Що довше люди перебувають за кордоном, то більше вони інтегруються у нове суспільство. Українці вивчають мову, підтверджують кваліфікацію, знаходять роботу, розвивають кар’єру, відкривають бізнес і влаштовують дітей до навчальних закладів. Поступово центр їхніх життєвих інтересів переміщується до країни проживання.
У Європі близько 4,3 мільйона українців мають статус тимчасового захисту. Ще частина громадян виїхала задовго до повномасштабного вторгнення. Найбільше українців перебуває в Німеччині та Польщі, але вони продовжують переміщуватися між європейськими країнами, шукаючи кращі умови для роботи, соціального захисту та навчання дітей.
Такі переміщення можуть свідчити, що частина людей ще не визначила країну, в якій хоче залишитися назавжди. Це зберігає для України можливість повернути їх після завершення бойових дій.
«Перші два роки продемонструють, яка кількість людей насправді повернеться», — вважає Василь Воскобойник. За його оцінкою, протягом цього періоду додому можуть повернутися близько 20% українців, але лише за наявності надійних гарантій безпеки.
У перші місяці після завершення війни люди спостерігатимуть, чи припинилися обстріли, чи відновлюється інфраструктура та чи з’являються добре оплачувані робочі місця. Якщо бойові дії фактично триватимуть, навіть за наявності формального перемир’я, масового повернення очікувати не варто.
Отже, рішення українців визначатимуть не заклики, а реальні зміни: безпека, робота, житло, освіта для дітей і зрозумілі перспективи. Саме від здатності держави створити такі умови залежатиме, скільки громадян знову пов’яже своє майбутнє з Україною.