Зарплати зростають, але працівники не з’являються з повітря
Автоматизація і штучний інтелект змінюють український ринок праці, але найближчим часом масового зникнення професій не відбудеться. Навпаки, підприємства дедалі гостріше відчувають нестачу людей, особливо тих, хто має професійну кваліфікацію і вміє працювати руками.
За словами Василя Воскобойника, президента Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування та голови ГО «Офіс міграційної політики», 71% промислових підприємств називають нестачу кваліфікованих кадрів одним із найбільших викликів. Ще 30% підприємств не вистачає навіть працівників із невисокою кваліфікацією для виконання звичайної фізичної роботи.
Україна потребує будівельників, зварювальників, токарів, бетонярів, водіїв і сантехніків. Водночас кадровий дефіцит охопив освіту та медицину: бракує викладачів, учителів, лікарів і медичних сестер.
Штучний інтелект уже допомагає працівникам у маркетингу та інформаційних технологіях. Проте автоматизувати можна далеко не кожну роботу. Жодна комп’ютерна система не здатна самостійно прийти до квартири й полагодити кран. Тому попит на кваліфікованих робітників зберігатиметься, навіть якщо в інших галузях кількість працівників скорочуватиметься.
Роботодавці намагаються конкурувати за людей зарплатами. За минулий рік середня заробітна плата в Україні зросла майже на 22%. Однак це підвищення не супроводжувалося відповідним зростанням продуктивності праці.
Крім того, сама зарплата не може розв’язати проблему фізичної відсутності фахівців. Якщо в країні немає потрібної кількості будівельників або зварювальників, вони не з’являться лише тому, що роботодавець збільшить оплату.
Особливо помітною залишається нерівність між різними галузями. Молодий науковець, який отримав диплом бакалавра, магістра, закінчив аспірантуру та захистив PhD, може розпочати роботу в науково-дослідному інституті із зарплатою 12 тисяч гривень до сплати податків і близько 10 тисяч гривень на руки. Водночас навіть некваліфікована робота за кордоном часто забезпечує значно вищий дохід.
Така диспропорція підштовхує молодих людей до виїзду. Вони порівнюють тривале навчання та невисоку стартову зарплату в Україні з можливістю одразу заробляти більше в іншій країні.
Показник середньої зарплати близько 30 тисяч гривень може бути статистично правильним, але він не відображає становища працівника в конкретній галузі. Доходи в інформаційних технологіях, освіті, науці та інших сферах істотно відрізняються. Тому для розуміння реальної ситуації потрібно аналізувати зарплати окремо за кожним видом діяльності.
Україні необхідно не лише підвищувати оплату праці, а й готувати фахівців відповідно до потреб економіки. Без професійного навчання, зміни ставлення до робітничих спеціальностей та зростання продуктивності кадровий дефіцит лише поглиблюватиметься.