19% опитаних учнів 8–11 класів планують жити й працювати за кордоном. Такі результати дослідження освітніх і професійних очікувань, проведеного проєктом DECIDE та Київським міжнародним інститутом соціології. Близько 18% бачать реальні можливості для професійної реалізації у власній громаді. Ці відповіді порушують важливе питання: що Україна може запропонувати молоді на початку дорослого життя?
Василь Воскобойник, президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування, голова ГО «Офіс міграційної політики», застерігає від сприйняття намірів як точного прогнозу міграції.
«Це все ж таки наміри молоді. Це не конкретні плани завтра зібрати речі та виїхати з країни», — наголошує він.
Рішення підлітків можуть змінюватися разом із життєвими обставинами. Так само відсутність наміру виїхати сьогодні не гарантує, що людина залишиться назавжди. Однак результати опитування показують, наскільки важливо вже зараз працювати з очікуваннями молодого покоління.
Для підлітків війна стала значною частиною свідомого життя. Вони зростають серед повітряних тривог, перерв у навчанні та невизначеності. Тому бажання переїхати, на думку експерта, не варто зводити до прагнення отримувати вищу зарплату.
«Діти хочуть мати прогнозоване майбутнє», — пояснює Василь Воскобойник.
За цим стоять цілком конкретні потреби: навчатися без постійних перерв, знайти роботу, створити родину та бути впевненими в безпеці власних дітей. Саме тому експерт не розглядає сучасний виїзд українців виключно як трудову міграцію. Пошук безпечнішого життя залишається важливою складовою таких рішень.
Для держави можливий відтік молоді означає втрату майбутніх працівників, платників податків і батьків. А тривале перебування за кордоном поступово зміцнює зв’язки з іншою країною: там з’являються робота, друзі та плани. Повернення з часом може ставати складнішим.
Першою умовою зміни цих настроїв Василь Воскобойник називає врегулювання безпекової ситуації. Водночас він виділяє три напрями, від яких залежить можливість самостійного життя молоді в Україні: навчання, перше робоче місце та житло.
Освіта має давати зрозумілий шлях до професії. Держава, на його думку, повинна стимулювати перехід від навчання до роботи, щоб випускник бачив реальну можливість заробляти вдома. Гарантоване перше робоче місце експерт пропонує як орієнтир такої підтримки.
Не менш важливе доступне житло. Вакансія в іншому місті мало допомагає, якщо оренда поглинає більшу частину зарплати. За таких умов внутрішній переїзд стає непосильним, а молодь продовжує шукати можливості за межами країни.
Василь Воскобойник попереджає: невирішені проблеми освіти, працевлаштування та житла можуть підтримувати відтік і після завершення війни. Це ризик, на який потрібно відповідати практичними рішеннями.
Намір підлітка виїхати ще можна змінити. Найпереконливіший аргумент — можливість побачити власний шлях в Україні: отримати професію, знайти роботу й облаштувати дім, у якому хочеться планувати майбутнє.