“Соціальний туризм” добігає кінця: що чекає на українських біженців у Європі
Василь Воскобойник, Президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування
Польща, Німеччина, Швеція — країни, які ще донедавна щедро підтримували українських біженців, сьогодні змінюють правила. З листопада 2025 року Польща припиняє розміщення українців у центрах колективного проживання — вони залишаться лише для захищених груп: людей з інвалідністю, вагітних та пенсіонерів. Німеччина з квітня обмежила доступ до “Громадянської допомоги” новоприбулим, а Швеція відмовилась від автоматичного надання статусу захисту.
Зміни не випадкові. Це — нова реальність.
Європейські уряди поступово переглядають соціальні політики, спонукаючи українців інтегруватися, вивчати мову та працювати. Як наголошує президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник:
“Перша хвиля українців викликала співчуття. Далі — прагматизм. Європа більше не готова просто утримувати наших громадян, вона чекає активності.”
У Німеччині, наприклад, лише 1 з 5 українців зі статусом тимчасового захисту працює. Водночас у Польщі працює значно більше наших співгромадян — завдяки простішому ринку праці та меншому мовному бар’єру. І хоч українці вливають мільярди в економіки країн перебування (Польща отримує до 7 злотих прибутку на кожен витрачений злотий), терпіння європейців не безмежне.
Що далі? Європа запропонує: або працюй — або повертайся.
Уряди все частіше підштовхують українців змінювати статус із тимчасового захисту на статус тимчасового чи постійного перебування, який дає змогу працювати й інтегруватися, але не гарантує соціальних виплат як для біженців.
“Соціальний туризм завершиться. Країни підтримували нас, за що слід сказати дякую. Але надалі — або інтеграція, або повернення”, — підкреслює Воскобойник.
Повернення під питанням
Наразі лише 31% біженців планують повернення в Україну — свідчить дослідження Центру економічної стратегії. Василь Воскобойник вважає, що до 70% українців можуть залишитися за кордоном назавжди. Причини — не лише страх і втрата домівки, а й проста арифметика: мінімальна зарплата в Україні — 8000 грн, у Німеччині — близько 110 000 грн.
Чим відповість Україна?
Воскобойник наголошує: Україні потрібна нова міграційна політика. Уже зараз триває підготовка Стратегії державної міграційної політики до 2035 року. Ключові запитання:
- Як повернути українців з-за кордону?
- Як скоротити масштаби трудової міграції?
- Як залучити до України талановитих іноземців?
“Ми не зможемо перемогти батогом. Ми маємо побудувати країну свободи – слова, вибору, бізнесу”, — вважає Воскобойник.
“М’яка сила” — ось що повинно утримувати українців удома.
Будівництво майбутнього
Після війни Україна має шанс стати гігантським будівельним майданчиком — із залученням європейських компаній і трудових мігрантів. Але вже сьогодні варто вирішити головне: яку країну ми будуємо? Аграрну чи інноваційну?
Адже саме від цього залежить, кого ми зможемо повернути і кого залучити.
“Без українців не буде України”, — резюмує Воскобойник.