Василь Воскобойник, голова Офісу міграційної політики.
Внаслідок повномасштабної війни Україна втратила близько 29% своєї економіки. Це — не лише зруйновані підприємства, а й мільйони українців, які виїхали з країни. Та парадокс полягає в іншому: попри наявність безробіття (близько 12%), 75% українських компаній не можуть знайти потрібних фахівців. Причина — структурне безробіття: кваліфікації працівників не відповідають потребам роботодавців.
Перенавчання як ключ до вирішення
Держава запровадила сертифікати на безкоштовне навчання, а роботодавці все активніше створюють внутрішні програми підвищення кваліфікації. Саме гнучкість, мобільність і бажання вчитися — запорука адаптації до нових умов.
Попри те, що жінки відіграють дедалі активнішу роль на ринку праці, говорити про фемінізацію зарано. За кордоном зараз перебуває 4,9 млн українців зі статусом тимчасового захисту. Із них лише 40% — жінки. Частка жінок у традиційно чоловічих професіях зростає, але масового витіснення чоловіків не відбувається.
Реалістичний прогноз: більшість українців не повернуться до завершення війни. На рішення впливають чотири фактори:
Очікувати на однаковий рівень зарплат із ЄС — нереально. Але можливо створити країну свободи: свободи слова, вибору, підприємництва. І саме це стане рушієм повернення.
Найбільшим шоком для бізнесу є не мобілізація, а сама війна. Підприємства постійно живуть під загрозою ударів. Але держава повинна враховувати потреби бізнесу при формуванні політики зайнятості.
Найбільше викликів мають:
Вихід: адаптація та освіта. Хто готовий вчитися та працювати — вже сьогодні може знайти роботу й заробляти.
AI змінює правила гри, але не витісняє всіх. Загроза — для тих, хто не навчиться з ним працювати. Найбільш вразливі — представники професій, пов’язаних зі словом: журналісти, письменники, маркетологи. Але сантехніки, зварювальники, кухарі — залишаться потрібними.
“Не штучний інтелект забере робочі місця. Це зроблять ті, хто навчиться з ним працювати”, — зазначає Воскобойник.
2025-й і 2026-й роки залишатимуться періодом глибокої перебудови. Роботодавці й працівники змушені будуть адаптуватися одне до одного. Ринок праці стане гнучкішим, більш динамічним і вимогливим до навичок.