Створення програм для повернення фахівців

Багато українців з вищою освітою і цінними навичками сьогодні навчаються і працюють за кордоном, але не втрачають зв’язку з батьківщиною. Особливо багато таких людей у країнах ЄС, наприклад, у Німеччині. Для сприяння їхньому поверненню та інтеграції в процеси відновлення запущено спеціальні програми. Одна з них — “Returning Experts for Ukraine’s Recovery”.

Фахівці, що повертаються, привносять цінну експертизу, знання та досвід своїм місцевим роботодавцям, стимулюючи інновації та пропонуючи нові перспективи, — зазначають у команді цієї програми.

Для участі в програмі відбираються кандидати з українським громадянством або походженням, які мають досвід навчання або роботи в Німеччині. Обов’язкова вимога — висока кваліфікація: або диплом університету/вчена ступінь, здобуті в німецькому виші за умови проживання в Німеччині щонайменше 12 місяців, або професійна підготовка, визнана в Німеччині, або щонайменше рік підтвердженого професійного досвіду роботи в Німеччині. Важлива не тільки формальна кваліфікація, а й бажання використовувати свої знання на благо України на тривалій основі. Працювати українці, які повернулися на батьківщину, мають у секторах, критично важливих для розвитку — від державної служби та освіти до приватного сектору і громадських організацій, — причому сфера діяльності позиції має безпосередньо стосуватися відновлення і розвитку країни. Умова участі — наявність пропозиції роботи на батьківщині: український роботодавець (виш, орган влади, компанія або НУО) має укласти з кандидатом контракт щонайменше на 12 місяців на посаду, пов’язану із завданнями реконструкції.

Програма пропонує консультації та сприяння в працевлаштуванні. Також учасникам виплачуються додаткові стипендії, які доповнюють місцеву заробітну плату. Передбачена також оплата проїзду на батьківщину при переїзді. У рамках цієї програми українців розглядають як носіїв знань з міжнародним досвідом, які сприятимуть відновленню України.

Екологиня Ольга Лаврик повернулася в Україну в рамках цієї програми. З листопада 2022 року вона працює менеджеркою з екологічної освіти в національному парку “Голосіївський” у Києві — це лісова територія, що охороняється, площею майже 11 тисяч гектарів у межах столиці. Завдяки своєму німецькому досвіду вона розробила унікальну програму “лісової терапії” для українських дітей, які пережили травму війни. Під час п’ятиденних виїздів до лісу діти граються, знайомляться одне з одним, сидять біля багаття і дізнаються про важливість лісів. Такий формат допоміг і дітям, і їхнім батькам — діти краще адаптуються, а дорослі відзначають позитивний ефект.

Я застосовую знання, отримані в Німеччині, щоб просувати екологічну освіту та лісову педагогіку в Україні, — розповідає Ольга Лаврик.

Окрім терапії, вона проводить у парку освітні програми, майстер-класи та виставки на теми зміни клімату, збереження біорізноманіття та адаптації до екологічних викликів. Мета Ольги — допомогти дітям і дорослим зрозуміти роль парку в регулюванні клімату та збереженні природи, тим самим зробити внесок в екологічне відновлення країни.

Однак шлях повернення фахівців не позбавлений труднощів. Учасники програми відзначили низку проблем: нестабільна ситуація з безпекою, обмежене фінансування, бюрократичні перепони, застаріле обладнання, складнощі з визнанням зарубіжних дипломів і кваліфікацій, а подекуди й насторожене ставлення суспільства. Організатори намагаються пом’якшити ці проблеми, інформуючи учасників, які регіони в Україні вважаються відносно безпечними, а також надаючи приймаючим установам необхідне оснащення для робочих місць — від базової комп’ютерної техніки до спеціалізованого лабораторного обладнання. Однак за всіх наданих порад і допомоги остаточне рішення про повернення з Німеччини людина ухвалює сама, оцінюючи ризики та свої обставини.

Ініціатива може мати сенс для професіоналів, яким не вдалося інтегруватися в європейський ринок без втрати рівня кваліфікації. Водночас очільник Офісу міграційної політики та президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник сумнівається, що таке повернення може бути масовим.

Сьогодні за кордоном перебувають мільйони українців, багато з них – кваліфіковані фахівці (за дослідженнями, близько 70% мають вищу освіту). Однак повернуться додому не ті, у кого більше дипломів, а ті, для кого буде створено необхідні умови. Рішення про повернення залежить від кількох універсальних чинників, актуальних для всіх, — вважає Василь Воскобойник.

За його словами, це насамперед безпека, гарантії довгострокового миру та зняття обмежень на переміщення для всіх громадян. А також доступ до житла та соціальної інфраструктури, який у середньому в ЄС залишається набагато кращим, ніж в Україні. Наступним важливим фактором є наявність роботи з гідним заробітком. Поки українські доходи в рази нижчі, ніж за кордоном, багато хто воліє залишатися там. І, на думку Воскобойника, компенсація різниці між українськими та німецькими зарплатами у вигляді стипендій для окремих фахівців не триватиме вічно. При цьому найближчими роками Україна навряд чи наздожене Європу за рівнем оплати праці та соцзахисту. Іншим стимулом, на думку експерта, може стати поєднання свободи, відкритості та безпеки, що, однак, можливо забезпечити тільки після війни.

Ще одним фактором, який може впливати на повернення українців додому та допомогу країні є українська діаспора. Вона налічує за різними оцінками від 20 до 25 мільйонів осіб та історично активно допомагає батьківщині — від гуманітарної допомоги під час війни до інвестицій у проєкти розвитку. Для системної координації подібних ініціатив було створено Глобальний альянс із залучення діаспори до відновлення України. Про його виникнення було оголошено на Ukraine Recovery Conference у 2025 році.

Це добровільна координаційна платформа, що об’єднує організації української діаспори, громадські організації, уряд України, донорів та міжнародних партнерів. Його мета – максимізувати вплив ініціатив, що реалізуються діаспорою та спрямовані на діаспору, заради підтримки довгострокового відновлення та розвитку України. Це також включає сприяння реінтеграції тих українців, які вирішили повернутися в Україну з-за кордону, — пояснює Катерина Арданьян, виконувачка обов’язків керівника відділу міграції та сталого розвитку Представництва Міжнародної організації з міграції (МОМ) в Україні.

Сьогодні найбільші українські громади за кордоном розташовані в країнах Північної Америки (США, Канада) та Європи (зокрема, Німеччина, Польща, Італія), де діаспора є особливо активною. Уже є приклади відчутного внеску у відновлення конкретних об’єктів. Так, громадські організації Razom for Ukraine, United Help Ukraine, Nova Ukraine та інші допомагають відновлювати школи, лікарні та інші важливі об’єкти в громадах, що постраждали від війни. Крім того, за сприяння МОМ та уряду Німеччини запускається нова краудфандингова платформа MyCity, що дасть змогу українцям за кордоном напряму фінансувати проєкти відновлення у своїх рідних регіонах.

Зараз ці програми фінансують ремонти постраждалого житла або будівництво тимчасового, надання психосоціальної підтримки постраждалим від війни. Альянс не стане новим фондом фінансування, але забезпечить синергію між усіма цими зусиллями та державними стратегіями, щоб допомога справді доходила до тих, хто її потребує, і не губилася через паралельні ініціативи. Крім того, Альянс бажає залучити до допомоги батьківщині максимальну кількість українців за кордоном.

Важливо, що підхід ґрунтується на повазі до внеску всіх учасників діаспори — від нащадків мігрантів до українців, вимушених виїхати за кордон через повномасштабне вторгнення; від студентів і представників громадянського суспільства до кваліфікованих фахівців і пенсіонерів, — зазначає Катерина Арданьян.

Зрештою експерти сподіваються, що співпраця держави, міжнародних партнерів та діаспори може мати позитивний ефект для відбудови України та повернення максимально великої кількості громадян додому.

посилання