У той час, коли в Скандинавії народжуваність порівняно вища і більш стабільна, ніж у решті Європи, завдяки рівності чоловіків і жінок та захищеності кар’єр жінок у декреті, Україна зіштовхується з протилежними викликами. Мільйони українців, які виїхали під час війни, облаштовуються в нових країнах і дедалі частіше замислюються над отриманням громадянства.
Приклад родин у Німеччині показує: високий рівень медицини, якість освіти, соціальні гарантії та повага до закону спонукають багатьох залишатися. І навіть найпатріотичніші українці зізнаються — перспективи життя там виглядають більш стабільними.
Експерти наголошують: рішення про повернення залежатиме від чотирьох ключових факторів.
Нині ж ситуація виглядає тривожною:
Особливо складно молоді. Бариста, касири чи кухарі змушені віддавати на оренду житла в Києві від 57% до 83% своєї зарплати. Не дивно, що вони обирають Польщу чи Німеччину, де навіть прості роботи забезпечують у кілька разів більший дохід.
«Ми ніколи не наздоженемо економічно Польщу чи Німеччину, але можемо зробити найважливіше — побудувати країну свободи. Якщо буде свобода вибору, свобода пересувань, свобода ведення бізнесу — українці повернуться, а до нас приїжджатимуть і іноземці», — наголошують фахівці.
Демографічні прогнози виглядають серйозно: за оцінками Інституту демографії НАН України, до 2051 року населення може скоротитися до 25 мільйонів. Щоб цьому запобігти, уряд уже розробляє стратегію демографічного розвитку до 2040 року.
Водночас соціологія дає і привід для оптимізму. За даними Gradus Research, 64% українців у ЄС заявляють, що планують повернутися додому. Це на 9% більше, ніж торік.