Діти — це про майбутнє: що насправді може підвищити народжуваність
Запропонована річна відстрочка від мобілізації для батька новонародженої дитини навряд чи істотно вплине на народжуваність. Рішення створити або розширити родину залежить не від короткострокової пільги, а від того, чи бачать батьки прогнозоване майбутнє для себе та своїх дітей.
Василь Воскобойник, президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування, голова ГО «Офіс міграційної політики», називає таку ініціативу популістичною. На його думку, вона не відповідає на головні запитання молодої родини: де жити, як забезпечувати дитину, оплачувати її навчання й лікування та що робити у разі втрати роботи або доходу.
«Діти — це не про рішення тут і зараз. Діти — це проєкт майбутнього», — наголошує експерт.
Молода родина буде готова народжувати другу або третю дитину лише тоді, коли це рішення не означатиме неминучого зубожіння. Річна відстрочка або разова виплата можуть стати додатковою підтримкою, але вони не замінять житла, стабільної роботи, достатньої зарплати та доступної соціальної інфраструктури.
Масштаб проблеми вже відображає кількість першокласників. У 2018–2019 навчальному році до першого класу пішли приблизно 453 тисячі дітей, тоді як у 2026 році очікується близько 242 тисяч. Таким чином, за вісім років їхня кількість скоротилася майже вдвічі.
Першокласники — це відображення народжуваності шість-сім років тому. Якщо у 2025 році в Україні народилося 169 тисяч дітей, то приблизно стільки потенційних учнів може прийти до шкіл у 2031 році. Реальна кількість може бути ще меншою через виїзд родин за кордон і перебування частини дітей на окупованих територіях.
Наслідки такого скорочення не обмежаться системою освіти. Менше дітей означає меншу потребу в школах, учителях та обслуговуючому персоналі. Через кілька років ці зміни торкнуться університетів, а згодом — ринку праці, кількості платників податків і споживачів товарів та послуг.
Особливо болісним цей процес буде для невеликих міст і територіальних громад. Закриття школи може змусити молоді родини переїжджати до більших міст, де дитина матиме доступ до освіти та інших послуг. Водночас відтік молоді прискорюватиме занепад громад.
«Школа — це не просто об’єкт для навчання. Навколо неї будується життя молодої родини», — зазначає Василь Воскобойник.
Зменшення кількості працівників створить додатковий тиск на державні фінанси. Підвищення податків для меншої кількості платників може погіршити умови для бізнесу та посилити виїзд людей за кордон. Тому демографічну проблему не можна розв’язувати окремими пільгами.
Держава має створити для молодої родини повноцінне середовище нормального життя: доступне житло, високооплачувану роботу, дитячі садки, школи, медичні послуги та можливості для дозвілля. Паралельно Україні доведеться розвивати автоматизацію і роботизацію, щоб компенсувати майбутнє скорочення робочої сили.
Народжуваність почне зростати не тоді, коли держава запропонує ще одну тимчасову пільгу, а тоді, коли родини перестануть боятися, що не зможуть забезпечити майбутнє власної дитини.