Хто повернеться в Україну: три групи українців за кордоном

Мільйони українців, які перебувають у Європі, не мають однакових планів на майбутнє. Одні вже вкорінилися в нових країнах, інші чекають завершення війни, а треті досі вагаються. Саме тому неможливо назвати єдиний відсоток майбутнього повернення.

Василь Воскобойник, президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування, голова ГО «Офіс міграційної політики», умовно поділяє українців за кордоном на три великі групи.

До першої належать люди, які вже облаштували життя в Європі. Вони працюють, розвивають власний бізнес, придбали житло або сплачують іпотеку, а їхні діти навчаються в місцевих школах. Центр життєвих інтересів цих родин уже перемістився за кордон, тому більшість із них, імовірно, залишиться там назавжди.

Друга група зберігає міцний зв’язок з Україною. Ці люди мають тут житло, роботу або бізнес, іноді продовжують працювати дистанційно. Головною перешкодою для їхнього повернення залишається безпека. Після завершення бойових дій саме вони можуть стати першими, хто повернеться додому.

Найважливішою для держави є третя група — ті, хто вагається. Вони працюють за кордоном, а їхні діти навчаються в європейських школах, але водночас бачать в Україні більше можливостей для професійної реалізації, кар’єри дітей або розвитку власного бізнесу. На їхнє рішення впливатимуть завершення війни, економічні перспективи України та ставлення до мігрантів у країнах проживання.

Політичні конфлікти між Україною та Польщею самі по собі навряд чи спричинять масовий виїзд українців. Для людей важливішими залишаються робота, житло, навчання дітей і можливість планувати майбутнє. Поки ці умови не зміняться, більшість українців не почне збирати речі лише через політичну риторику.

Так само отримання німецького паспорта не означає остаточного розриву з Україною. Людина може мати громадянство однієї країни, жити в іншій, вести бізнес у третій та інвестувати в Україну. Вирішальним буде не паспорт, а привабливість самої України.

«Дуже багато залежить не від паспорта, а від України як країни, яка готова створювати майбутнє, в якому захочуть жити українці», — наголошує Василь Воскобойник.

Держава вже робить перші кроки: створює хаби єдності та розвиває портал «Додому», де можна знайти інформацію про соціальні послуги, вакансії, освіту дітей і громади, готові приймати людей. Проте масове повернення стане можливим лише після завершення бойових дій. Тоді Україна повинна перейти від загальних закликів до конкретних пропозицій: житла, роботи, підтримки бізнесу та зрозумілих умов для родин.

Водночас повернути всіх не вдасться. Населення України щороку скорочується, мільйони громадян залишаються за кордоном, а після війни може розпочатися нова хвиля трудової міграції. Тому Україні потрібно одночасно зберігати людей усередині країни, повертати тих, хто готовий приїхати, і створювати прозорі правила залучення іноземних працівників.

Повернення відбудеться не через депортації чи адміністративний примус. Україна має стати настільки привабливою, щоб люди самі захотіли зібрати речі, повернутися та будувати тут своє майбутнє.