Офіс міграційної політики

створений для вирішення міграційних проблем України

Інтеграція — не після, а вже: що має передбачати міграційна політика

Ольга Духніч – керівниця напрямку «Демографія та міграція» в Інституті фронтиру

Зараз я говоритиму не лише як керівниця напряму «Демографія та міграція» Інституту фронтиру, а і як науковиця та фахівчиня з кроскультурної психології. Стратегія — це завжди про довгу дистанцію і складну мету. Коли ми говоримо про стратегію до 2035 року, слід розуміти: це лише перший крок. Бо мета — набагато масштабніша.

Ми перебуваємо в унікальній ситуації. Україна — країна, яка веде успішну війну проти Росії. Такий досвід воєнної міграції — безпрецедентний для Європи останніх десятиліть. Ми не маємо аналогій. Досвід країн колишньої Югославії або постімперських держав Західної Європи не підходить нам. Ми — інші за розмірами, потенціалом, освітнім і людським капіталом.

Сьогодні багато говоримо про трудові ресурси та економіку, але замовчуємо інші виклики. Українську державу має хтось захищати — і зараз, і через 50, і через 100 років. Стратегічна небезпека на сході нікуди не зникає, навіть після завершення активної фази війни. Це має бути у фокусі демографічної та міграційної політик.

Якщо ми хочемо бути середньою європейською державою — middle power — нам потрібно не лише утримати територію, а й забезпечити відповідну чисельність населення. Якщо нас залишиться 10 мільйонів — це вже буде інша країна, з іншими можливостями і навіть, ймовірно, з іншими кордонами.

Ми також маємо зберегти культурну ідентичність — мову, громадянську свідомість, українську присутність на своїй землі. Це виклики не лише до демографічної політики, а до всієї архітектури державної стратегії.

Ще одне: нам потрібно повертати українців. Але також варто подбати про залучення молодих амбітних іноземців, які могли б залишитися тут, працювати, народжувати дітей і ставати громадянами України.

Для цього необхідно створювати глобальну інтеграційну інфраструктуру. Інтеграції потребуватимуть ті, хто повертається, і ті, хто приїжджає вперше. Нам потрібні не просто працівники, а сім’ї. І ми маємо створити умови для того, щоб їхні діти ставали частиною українського суспільства.

І ще один надважливий контекст — деокуповані території. Там теж живуть наші громадяни, частина з яких хоче бути в Україні. І саме для них інтеграційна інфраструктура має стати основою повернення в український політичний простір. Тому її потрібно проєктувати вже сьогодні, як ключовий елемент міграційної політики.