Коли держава стає домом: шлях до привабливої України

Олександра Решмеділова – політолог, кандидат філософських наук

Тема міграції, якою ми займаємось, перебуває в постійній трансформації. Ми її досліджуємо, спостерігаємо, обговорюємо — не відірвано, а глибоко занурено. Якщо хтось лише зараз долучається, важливо усвідомити: це не про минуле і не тільки про нинішній стан речей. Це про майбутнє. І нам потрібно вміти його моделювати, виходячи з тієї реальності, яку ми маємо — навіть якщо не завжди готові її помічати.

Питання привабливості країни — це не лише про економіку чи інфраструктуру. Це емоції, відчуття, настрої. Це надзвичайно суб’єктивна категорія, яка формується під впливом стану суспільства — як усередині країни, так і за її межами. І працювати з цим мають не лише політики, а й психологи, філософи, культурологи. Бо тільки спільні емоції, спільні переживання, спільний культурний код можуть дати людям відчуття єдності.

Привабливість — це також і про самоідентифікацію. Держава стає привабливою, коли людина хоче себе з нею асоціювати, коли вона відчуває себе частиною цілого, а не чужою серед своїх. Якщо ж люди починають ховати свою ідентичність, розчинятись у чужих культурах, тікати від своєї належності — значить, щось не так.

А тому привабливість держави має бути живою, тонкою, відчутною — як лагідна українізація. Головне — не переборщити. Бо коли в програми й політики вкидають усе підряд, в надії що «щось спрацює», виникає ефект зворотний: замість залучення — відторгнення. Люди можуть сприймати це як нав’язування, як агресивну рекламу: «дивіться, як у нас тут добре». А у кожного — своя історія, свої відчуття, свій біль. Особливо в умовах війни.

Держава повинна бути партнером для своїх громадян, а не інструктором. Вона має підтримувати — там, де потрібно, і не заважати — там, де це зайве. Звучить просто, але реалізувати це складно. Найскладніше — знайти баланс.

Чи буде це завданням для самих громадян — відчути привабливість держави? Чи все ж це держава має робити крок назустріч, формувати середовище, в якому громадянин відчуває себе вдома? Бо держава має бути домом. Надійним, захищеним. І не лише з точки зору безпеки, а з точки зору емоційного відчуття.

Міграція часто починається з того, що у людини немає дому. Або вона змушена його залишити. І тоді стирається грань між поняттями «держава» і «дім». Якщо держава зможе повернути людині це відчуття дому — вона точно стане привабливою. Адже ніде не буває так добре, як удома.

Тільки потрібно чесно відповісти: що саме для людей є тим домом? Для когось — це родина, для когось — батьківщина, коріння, могили предків, зв’язки, діти, майбутнє. Це дуже багатогранне питання. Але я вірю: ми всі з різних боків дійдемо до однієї істини. І почнемо говорити щиро: Україна — це привабливо. Для нас. Для кожного.