Коли закінчуються заощадження: як фінансове виснаження впливає на міграцію

Втрата роботи, дороговартісна оренда та щоденні витрати можуть наблизити родину до рішення виїхати з України. Водночас нестача грошей здатна позбавити її можливості переїхати навіть у безпечніше місце всередині країни. Ця суперечність має бути в центрі уваги держави під час підготовки до можливого погіршення умов життя.

На цьому наголошує Василь Воскобойник, президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування, голова ГО «Офіс міграційної політики». На його думку, вплив війни на міграцію потрібно оцінювати разом із фінансовою спроможністю людей.

«Питання не в тому, скільки видів ковбаси буде на наших полицях», — зазначає експерт. Значно важливіше, чи вистачатиме родині грошей на їжу, лікування, комунальні послуги та потреби дітей. Наявність товарів сама собою не забезпечує людям доступу до них.

За спостереженнями Воскобойника, тривала війна виснажує заощадження. Після втрати роботи чи житла люди могли певний час спиратися на власні накопичення, позики та допомогу близьких. Однак можливості такого взаємного підтримування також обмежені.

Особливо складно родинам, які вимушено переїхали з небезпечних територій. До звичайних витрат додається оренда житла. Якщо доходу бракує, облаштування навіть у відносно безпечній громаді стає важким випробуванням.

Водночас виїзд за кордон не є доступним рішенням для кожного. Потрібні кошти на дорогу, проживання та період пошуку роботи. Тому перебування людини в небезпечному місці не завжди означає, що вона свідомо обирає залишатися: інколи можливості переїхати просто немає.

Окремим ризиком експерт називає тривалі перебої з водою, електроенергією та опаленням. Якщо вони супроводжуватимуться втратою заробітку, потреба в допомозі може зростати. Воскобойник пропонує заздалегідь готувати підтримку найбільш уразливих людей — аж до організації гарячого харчування за тяжкого розвитку подій. Це пропозиція щодо готовності до кризи, а не твердження про її неминучість.

Фінансова невизначеність впливає й на плани створювати родину. «Народження дітей — це все ж таки в першу чергу проєкт майбутнього», — підкреслює він. Батькам важливо розуміти, де вони житимуть, працюватимуть і навчатимуть дітей.

Тому демографічна політика має починатися з підтримки повсякденного життя. Доступне житло, можливість заробляти та допомога в критичний момент дають родині більше свободи у виборі. Для країни це спосіб зберегти зв’язок між сьогоднішньою стійкістю людей та їхнім бажанням будувати майбутнє вдома.