Міграційна політика України: виклики та рішення у фокусі науки

10 червня 2025 року у Києві відбулася онлайн-конференція — черговий крок до переосмислення майбутнього України крізь призму міграційної політики. У центрі уваги — презентація результатів дослідження «Обґрунтування основних напрямів удосконалення Стратегії державної міграційної політики до 2035 року», що стало відповіддю на ключові виклики нашого часу: повномасштабну війну, демографічну кризу та зміни на глобальному ринку праці. Захід організовано на платформі, створеній у партнерстві Інституту демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України та Офісу міграційної політики — просторі для фахового діалогу між наукою, державою та громадськістю. Головним доповідачем виступив Олексій Позняк — завідувач відділу міграційних досліджень Інституту, провідний експерт у сфері міграційної політики.

Дослідження було проведено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

Далі — його докладні відповіді на наші запитання: 

1. Які стратегічні пріоритети міграційної політики мають бути закладені до 2035 року, аби забезпечити людський капітал для післявоєнного відновлення України?

Стратегія державної міграційної політики на період після 2025 року має націлювати державу та суспільство на протидію обумовленим міграційною ситуацією викликам, найнебезпечнішим серед яких є втрата частини людського потенціалу країни внаслідок масової вимушеної міграції за кордон. Головні зусилля держави та суспільства мають бути спрямовані на створенню умов для повернення вимушених мігрантів на Батьківщину. Враховуючи, що частина українців з безпекових та інших причин визначаються на триваліше перебування за межами держави, проте в майбутньому і за певних обставин можуть повернутися, міграційна політика має бути спрямованою також і на потенційних поверненців, на захист прав та інтересів громадян за кордоном, зміцнення зв’язків з ними, залучення зароблених українцями за кордоном коштів для житлового будівництва, відкриття бізнесів та нових робочих місць на Батьківщині, тобто забезпечення умов для повернення та реінтеграції мігрантів. У разі дефіциту робочої сили і необхідності її поповнення за рахунок іноземців наступною стратегічною ціллю міграційної політики має бути регулювання імміграції, яка могла б сприяти відбудові та інноваційному розвиткові економіки України. Ефективний міграційний менеджмент в процесі підготовки України до вступу до ЄС передбачає досягнення європейських стандартів міграційної політики, імплементацію спільних норм Європейського Союзу в національне законодавство та адміністративну практику. Враховуючи реалії війни однією з цілей міграційної політики держави має бути запобігання викликам безпеки у сфері міграції, забезпечення надійного прикордонного та внутрішнього міграційного контролю, розробка надійних механізмів кризового менеджменту у разі виникнення міграційних криз.

2. Які інструменти політики найефективніше сприятимуть поверненню громадян з-за кордону та їхній реінтеграції в українське суспільство?

Для ефективного повернення громадян з-за кордону ключовими є інструменти, які, по-перше, створюють довіру до держави (прозорість інституцій, зменшення корупції, забезпечення безпеки та справедливості), і, по-друге, забезпечують гідний рівень життя населення. Варто взяти до уваги, що вимушені мігранти з України, проживають за кордоном у країнах з вищим рівнем життя, тому після повернення, вони орієнтуватимуться не лише на наявність роботи та житла в Україні, а й на їх високу якість. Масштабне повернення можливе за умов гідних стандартів життя: сучасна інфраструктура, якісна медицина, освіта, екологія, соціальна та правова захищеність. Важливо також забезпечити визнання кваліфікацій і досвіду, здобутих за кордоном, та надати соціальний і психологічний супровід. Реінтеграція має ґрунтуватися на повазі, участі громадян у суспільному житті та сприянні розвитку місцевих громад через побудову відкритого діалогу між поверненцями з-за кордону, внутрішньо переміщеними особами та немобільним населенням. Не можна залишати поза увагою і питання безпеки, зокрема досягнення повного розмінування території.

3. Як удосконалена Стратегія має реагувати на виклики, пов’язані з міжнародною конкуренцією за трудові ресурси та залученням іноземних фахівців?

На сьогодні у світі загострюється конкуренція за робочу силу, пов’язана передусім зі стрімким старінням населення в економічно розвинених країнах. Перед Україною постають проблеми конкуренції як за власних громадян (воєнних та трудових мігрантів), так і за громадян інших країн. Воєнні мігранти наразі перебувають переважно у країнах з більш високим рівнем життя порівняно навіть з довоєнною Україною, але багато з них зазнали втрати соціального статусу, не працюють або працюють на низькокваліфікованих роботах. Відповідно, надання перспективи поновлення соціального статусу в повоєнній Україні може стати стимулом до повернення принаймні для частини воєнних мігрантів. Успішність залучення громадян інших країн буде залежати від прийнятного стану безпеки в Україні та перспектив отримання можливостей гідної праці. В разі реалізації задекларованих намірів держав-партнерів щодо інвестицій в економіку України наша країна отримає реальні шанси досягти високого рівня привабливості для мігрантів. В удосконаленій Стратегії мають бути закладені принципи виваженої імміграційної політики: залучення іммігрантів на тимчасовій основі з перспективами отримання дозволу на постійне проживання за умови наявності легального джерела доходів, законослухняності та досягнення істотного рівня інтегрованості у суспільство.

4. Яким чином дослідження пропонує врахувати довгострокові демографічні прогнози при плануванні міграційної політики до 2035 року?

Демографічні прогнози, які розроблялися в Україні задовго до початку повномасштабної і навіть гібридної війни демонстрували неминучість посилення старіння населення і погіршення співвідношення між чисельністю контингентів, які є виробниками матеріальних благ та послуг, з одного боку, та контингентів- бенефіціарів системи пенсійного забезпечення та соціального захисту, з іншого боку. Починаючи з 24 лютого 2022 р. ці проблеми суттєво посилилися за рахунок масової вимушеної міграції за кордон. Планування заходів міграційної політики до 2035 року повинно враховувати прогнозну оцінку попиту та пропозиції робочої сили в Україні за кількісними та якісними параметрами. Складовою цієї оцінки є демографічне прогнозування, одним з найвагоміших завдань якого є демонстрація можливостей забезпечення економіки робочою силою в залежності від здійснення тих чи інших заходів демографічної і, особливо, міграційної політики. Зокрема, саме прогнозування демографічного розвитку України та регіонів дозволяє встановити необхідні обсяги залучення іммігрантів.