«Міграційна превенція та повернення: що залежить від держави» — позиція Володимира Ланди

Володимир Ланда, старший економіст Центру економічної стратегії:

«У нас існує побоювання щодо міграції: щойно ми відкриємо кордони — одразу буде черга з іноземців на українському кордоні. Насправді це не так. Навіть якщо війна завершиться, жодних 150 мільйонів із Бангладешу тут не буде.

У Бангладешу є міжурядові угоди з такими країнами, як Сполучене Королівство. Якщо людина має вибір — їхати до України чи до Великобританії — вибір зазвичай очевидний.

Україні варто зосередитися на тих напрямках, де вона може запропонувати конкурентну перевагу.

Щодо спеціальних економічних зон — я не думаю, що потрібно створювати окремі умови в законодавчому сенсі. Але економіка таких зон цілком може відрізнятися від інших регіонів. Це має бути пов’язано з потребами переміщених осіб — як внутрішніх, так і тих, хто повертається з-за кордону.

Дослідження показують, що найбільша потреба таких громадян — це житло і робота. Якщо вони поєднуються в одному місці, це вже може стати точкою кристалізації. Але навіть це не гарантує повернення. Тут важливі й інші фактори — наприклад, охорона здоров’я, що вже є більш індивідуальним.

Забезпечення умов — завдання держави. Але краще працювати не з наслідками, а на превенцію. Бо якщо людина вже виїхала — повернути її дуже складно. Набагато простіше зробити так, щоб вона не виїжджала. І не через заборони, а через комунікацію й інфраструктуру.

Наприклад, якщо ми можемо ще якось аргументувати обмеження виїзду чоловіків віком 25–60 років, то щодо обмеження для категорії 18–25 років — виникає питання: ми вважаємо, що війна триватиме ще 7 років? Ми зменшуємо призовний вік?

На жаль, комунікації з цього приводу немає. І це призводить до того, що хлопці 16–17 років виїжджають з України. Повернути їх буде надзвичайно складно.

Тому превенція виїзду з України — це не менш важлива задача, ніж повернення тих, хто вже виїхав».

Більш детально у сюжеті: