Німецький паспорт не означає остаточної втрати українців

Наближення п’ятої річниці повномасштабного вторгнення відкриває для частини українців, які проживають у Німеччині, можливість претендувати на громадянство цієї країни. Водночас виконати необхідні умови зможуть далеко не всі.

На цьому наголошує Василь Воскобойник, президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування, голова ГО «Офіс міграційної політики». За його словами, претендент повинен працювати, самостійно забезпечувати себе і свою родину та не залежати від державної соціальної допомоги. Ще однією умовою є знання німецької мови на рівні B2 — не лише усної, а й письмової.

У Німеччині перебуває близько 1,3 млн українців зі статусом тимчасового захисту. За різними оцінками, працюють від 25% до 50% із них. Тому розраховувати на масове отримання німецьких паспортів не варто. Остаточні рішення також можуть залежати від підходів окремих федеральних земель.

Проте навіть отримання громадянства Німеччини не означає, що Україна назавжди втратить цих людей. У сучасному відкритому світі людина може мати паспорт однієї країни, жити в іншій, інвестувати у третю та вести бізнес у четвертій.

«Дуже багато залежить не від паспорта, а від України як країни, яка готова створювати майбутнє, в якому захочуть жити українці», — зазначає Василь Воскобойник.

Тому головне питання полягає в тому, чи бачитимуть українці свою батьківщину місцем для життя, розвитку бізнесу та майбутнього дітей. Якщо Україна запропонує безпеку, роботу й економічні перспективи, іноземне громадянство не стане перешкодою для повернення, інвестицій або постійної співпраці з країною.

Інша важлива тема — можливі зміни у правилах тимчасового захисту для чоловіків призовного віку. За словами експерта, для тих, хто вже перебуває в Європі й має цей статус, нічого не повинно змінитися, оскільки нові правила не мають зворотної дії. Більше запитань виникає щодо чоловіків, які приїжджатимуть після набуття рішенням чинності.

Європейським країнам доведеться визначати, хто з чоловіків підлягає військовій службі, а хто має законні підстави для звільнення. Незрозуміло, як перевірятимуть стан здоров’я, наявність трьох дітей або інші обставини та чи отримають іноземні органи доступ до українських баз даних.

Водночас відсутність тимчасового захисту не означатиме автоматичної втрати можливості залишитися в Європі. Людина зможе претендувати на притулок, оформити робочу або студентську візу чи скористатися іншою законною підставою. Особливість тимчасового захисту полягає насамперед у доступі до соціальної допомоги, житла та ринку праці.

Масове примусове повернення українських чоловіків також видається малоймовірним. Якщо люди не вчинили правопорушень на території європейських країн, знайти правові підстави для їхньої депортації буде складно.

Отже, Україна змагатиметься за своїх громадян не паспортами й заборонами, а умовами життя. Повернуться ті, хто побачить удома безпеку, професійні можливості та майбутнє для своєї родини.