Перша міграційна стратегія ЄС: що нового для українців
ЄС заговорив про вихід з режиму тимчасового захисту як про політичну мету. Нова міграційна стратегія не налаштована на постійне подовження притулку. Втім, вона вводить поняття продовження легального проживання.
Усі чинні права українців, які перебувають під тимчасовим захистом у Європейському Союзі, залишаються без змін, а сам тимчасовий захист і надалі є пріоритетом для блоку, але тепер він розглядається по-новому. Такий висновок можна зробити з документа нової стратегії ЄС з притулку та міграції, опублікованому в четвер, 29 січня, Європейською Комісією.
Тимчасовий захист тепер офіційно позиціонується саме як перехідний – на це вказують кілька положень нової Європейської стратегії управління міграцією та надання притулку, представленої в Брюсселі.
“Надання тимчасового захисту українцям залишається пріоритетом для ЄС та його держав-членів, так само як і підтримка їхнього повернення додому для відновлення країни, коли ситуація це дозволить, на основі скоординованого та поступового підходу”, – сказано у вступній частині документа. Таким чином Євросоюз політично налаштовується на загальну стратегію завершення цього режиму, а не до його постійного подовження.
“Продовження легального проживання” в ЄС
Водночас у документі підкреслюється і необхідність “розробити шлях до продовження легального проживання та сприяти інтеграції українців у приймаючі суспільства”. Однак конкретних кроків у напрямку запровадження запропонованої концепції легального проживання для українців після закінчення режиму тимчасового притулку в тексті стратегії не наводиться. Є тільки відсилання до рекомендацій Ради ЄС від вересня 2025 року щодо скоординованого переходу від тимчасового захисту переміщених громадян України. Саме вони мають забезпечити основу для подальших дій.
Нагадаємо, що рекомендації Ради ЄС є лише загальним дороговказом для країн-членів блоку, і в них немає детальних інструкцій, коли, для кого і на яких конкретно підставах відбуватиметься зміна легального статусу проживання, а також не уточняється, які саме обставини в Україні Брюссель вважатиме безпечними для повернення.
Росія та Білорусь позиціонуються як ворожі держави
Росія фігурує в новій міграційній стратегії ЄС як держава-агресор, причина масового припливу біженців з України і джерело гібридних загроз, зокрема – використання мігрантів як зброї.
При цьому в офіційному документі підкреслюється, що “загрози, пов’язані з інструменталізацією мігрантів і використанням міграції як зброї з боку РФ і Білорусі, посилилися в рамках агресивної війни Росії проти України”.
Білорусь майже скрізь згадується в тому ж контексті, що і Росія, але їй відводиться роль пособника РФ у війні проти України, а також співучасника і виконавця гібридних атак із залученням мігрантів.
І Росія, і Білорусь, як і раніше, входять до технічного списку третіх країн, з якими у Євросоюзу діють угоди про реадмісію, тобто, з юридичної точки зору, обидві ці держави, як і раніше, вважаються місцями, куди можна повертати мігрантів. У новій візовій стратегії ЄС ані Росія, ані Білорусь безпосередньо не згадуються.
Пріоритети нової міграційної стратегії
29 січня Єврокомісія прийняла першу Європейську стратегію у сфері надання притулку та міграції на найближчі п’ять років. Її головні цілі: запобігання нелегальній міграції та ліквідація злочинних мереж з незаконного ввезення мігрантів, захист людей, які тікають від війни та переслідувань, при одночасному запобіганні зловживанням системою надання притулку, а також залучення до Євросоюзу кваліфікованої робочої сили.
Поряд із загальною міграційною стратегією Єврокомісія представила й першу в історії стратегію ЄС у сфері візового режиму на тлі “регіональної нестабільності та геополітичної конкуренції”, зазначається в пресрелізі. За словами чиновників у Брюсселі, вона спрямована на зміцнення безпеки в ЄС і ведення більш послідовної і цілеспрямованої візової політики.
Що змінює нова стратегія видачі віз
Наприклад, безвіз для третіх країн тепер розглядається як привілей, що залежить від політики цих країн і ступеня їх безпеки. “Безвізовий режим не є постійним правом, а є привілеєм, для збереження якого необхідно постійно докладати зусиль”, – йдеться в новій візовій стратегії.
Відповідно, переглянутий механізм призупинення дії безвізового режиму стає інструментом реагування на “зловживання та проблеми безпеки” в третіх країнах.
Візові заходи як інструмент швидкого політичного реагування
Попри те, що Росія безпосередньо не вказується саме у візовій стратегії ЄС, там написано, що “в останні роки Євросоюз стикається з дедалі більшою ворожістю з боку ряду третіх країн, включаючи гібридні атаки, маніпулювання інформацією та втручання, політично мотивовану інструменталізацію мігрантів (…) і відкриті акти агресії”. У таких умовах подальша видача віз “може більше не вважатися доцільною”, оскільки це може створювати реальні ризики для безпеки ЄС і його державної політики або міжнародних відносин. Зокрема, йдеться про туристичні візи й неофіційні візити “без важливої мети поїздки”.
У найближчому майбутньому Єврокомісія може запропонувати ввести нову категорію цільових обмежувальних візових заходів, у межах яких вона сама зможе приймати за погодженням з державами-членами зобов’язуючі рішення щодо призупинення, обмеження або відхилення заявок на візи з ворожих третіх країн. Уточнюється, що ці заходи можуть бути спрямовані на власників дипломатичних і службових паспортів; колишніх і активних комбатантів держави-агресора. На даний момент заборона на в’їзд до ЄС може вводитися тільки в рамках санкційних режимів, які приймаються всіма членами ЄС одноголосно.
Гуманітарні візи видаються й надалі
У новій стратегії візової політики Євросоюзу підкреслюється, що видача гуманітарних віз, як і раніше, дозволена. Так, країни ЄС мають право і надалі видавати короткострокові візи з гуманітарних міркувань у виняткових випадках, в індивідуальному порядку і навіть якщо звичайні умови в’їзду не дотримані. Водночас законодавство ЄС не зобов’язує держави-члени видавати гуманітарні візи особам, які бажають подати заяву про надання притулку.
Гуманітарні візи видаються не на основі громадянства: кожен випадок розглядається окремо на підставі виняткових особистих обставин, наприклад, щодо правозахисників, дисидентів, журналістів, представників громадянського суспільства.