Після війни українці можуть знову поїхати: чому це не так однозначно

Коли говорять про завершення війни, найчастіше звучить одна й та сама надія — українці почнуть масово повертатися додому. І справді, такий сценарій виглядає логічним і бажаним. Але поряд із цим існує інший, менш оптимістичний варіант: після відкриття кордонів частина людей, навпаки, вирішить виїхати.

За оцінками експертів, мова може йти про значні масштаби.
Василь Воскобойник, голова ГО «Офіс міграційної політики», президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування, говорить про цифру від одного до півтора мільйона людей, які можуть поїхати працювати за кордон.
«Наша оцінка — це приблизно мільйон–півтора мільйона людей, котрі можуть поїхати працювати за кордон», — зазначає він.

Втім, не вся міграція однакова. Частину цього процесу експерт навіть оцінює позитивно. Йдеться про так звану маятникову міграцію — коли люди виїжджають на кілька місяців або на рік, працюють, заробляють гроші і повертаються назад в Україну.

«Трудова міграція — це благо у порівнянні з тим, коли люди назавжди залишаються за кордоном», — пояснює він.

Такий формат дозволяє людям підтримувати свої родини в Україні, залишатися прив’язаними до країни і не втрачати зв’язок із нею. Проблема починається тоді, коли виїзд стає остаточним — коли люди не повертаються, а об’єднуються з родинами вже за кордоном.

Саме цей сценарій експерти називають найбільш ризикованим. Адже в такому випадку країна втрачає не лише тимчасових працівників, а постійних громадян, які вже будують своє життя в іншій державі.

Водночас варто розуміти, що міграція після війни — це не щось несподіване. Це природна реакція людей на економічну ситуацію. І держава має до цього готуватися.

«Потрібно думати, як захищати українців за кордоном і як створювати умови, щоб вони працювали легально і поверталися назад», — підкреслює Василь Воскобойник.

За останні роки змінилася і сама логіка виїзду. Якщо у 2022 році люди їхали в першу чергу рятуючись від війни, то вже з другої половини 2023 року все більше українців почали обирати країни з огляду на можливість роботи і заробітку.

Найпопулярнішими напрямками залишаються Німеччина, Польща та Чехія. У Німеччині приваблює рівень соціальної підтримки і потенційно вищі зарплати. Польща і Чехія, у свою чергу, дають швидший доступ до роботи — там легше працевлаштуватися і швидше почати заробляти.

І ця ситуація, швидше за все, не зміниться кардинально навіть після війни.
«Українці їхали, їдуть і, скоріш за все, будуть їхати в ті самі країни», — зазначає експерт.

У підсумку перед Україною постає непростий виклик. З одного боку, трудова міграція може бути корисною і навіть необхідною. З іншого — вона може перерости у втрату людей, які не повернуться.

І саме від того, як держава зможе на це відреагувати, залежить, чи стане ця хвиля міграції тимчасовим явищем — чи ще одним фактором довгострокового скорочення населення