Робота без житла: чому вакансій недостатньо, щоб зберегти людей

Зупинка великого підприємства не закінчується втратою заробітку його працівниками. Вона зачіпає постачальників, підрядників, місцеву торгівлю та бюджет громади. Ситуація у Кривому Розі порушує ширше питання: як допомогти людям знайти нову роботу й не допустити, щоб економічні труднощі підштовхували родини до виїзду з України?

«Коли зупиняються такі великі підприємства, то проблеми виходять далеко за прохідні цих заводів», — зазначає Василь Воскобойник, президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування, голова ГО «Офіс міграційної політики».

Механізм простий: родини, які втрачають доходи, скорочують покупки. Менше заробляють магазини та надавачі послуг, зменшуються податкові надходження. Відтак проблема одного виробництва поступово стає проблемою всього міста.

Водночас зупинка підприємства не означає, що професійний досвід його працівників більше нікому не потрібний. За словами експерта, водії, електрики, слюсарі та зварювальники можуть шукати роботу в інших галузях, зокрема в комунальному господарстві. Для когось виходом стане зміна роботодавця у своєму місті, для інших — перенавчання або переїзд.

Проте вакансія в іншому регіоні ще не гарантує можливості почати там нове життя. Потрібно врахувати оренду, комунальні платежі, харчування та потреби дітей. Якщо після цих витрат від зарплати майже нічого не залишається, переїзд заради роботи втрачає економічний сенс.

Саме житло Василь Воскобойник називає одним із ключових бар’єрів для внутрішньої трудової мобільності. На його думку, без розв’язання цієї проблеми частина родин, зокрема жінки з дітьми, можуть обрати виїзд за кордон. Це можливий ризик, а не неминучий сценарій.

В Україні діють інструменти підтримки: ваучери на навчання, а для внутрішньо переміщених осіб за визначених умов — субсидія на оренду житла. Проте наявність окремих програм не означає, що кожна людина після втрати роботи отримає весь необхідний комплекс допомоги.

Експерт пропонує поєднувати працевлаштування з підтримкою проживання та перенавчання. Йдеться про часткову оплату оренди, можливість працювати під час опанування нової професії або отримувати стипендію. Окремо він порушує питання державного впливу на вартість оренди, вважаючи доступність житла важливою умовою збереження населення.

«Не можна просто віддати вирішення цієї проблеми конкретній людині», — наголошує Василь Воскобойник.

Відповідь потребує спільних дій роботодавців, громад і держави. Бізнесу потрібні працівники, місцевій владі — економічно активні мешканці, Україні — люди для відновлення. Тому результат підтримки варто оцінювати не лише кількістю запропонованих вакансій чи навчальних курсів, а тим, чи змогла родина облаштувати життя на новому місці.

Допомога з роботою та житлом сьогодні може зменшити ризик виїзду людей, для повернення яких завтра знадобиться значно більше зусиль.