Робота біля фронту: чому самої зарплати вже недостатньо

На Харківщині роботодавці не можуть знайти працівників навіть за зарплату близько 44 тисяч гривень і за наявності бронювання. Цей приклад демонструє, що кадровий дефіцит у прифронтових регіонах неможливо подолати лише підвищенням оплати праці.

Людина, яка погоджується переїхати на Харківщину з іншої області, повинна витратити гроші на дорогу, оренду житла та облаштування на новому місці. Якщо працівник приїжджає із сім’єю, необхідно також знайти житло для рідних. До матеріальних витрат додається ризик для здоров’я і життя, пов’язаний із постійними обстрілами.

За таких умов зарплата має компенсувати не лише виконану роботу, а й переїзд, проживання та небезпеку. Саме тому навіть 44 тисячі гривень разом із бронюванням можуть виявитися недостатньою пропозицією.

Розраховувати, що на такі вакансії масово погодяться іноземні працівники, також не варто. Людина, яка їде за кордон на заробітки, зазвичай обирає країну, де можна отримати найбільший дохід за обмежений час і працювати у відносно безпечних умовах. Поки в Україні триває війна, наша країна не відповідає цим основним критеріям.

Цифри також не підтверджують розмови про масовий приїзд іноземців. У 2021 році в Україні було видано майже 22 тисячі дозволів на працевлаштування, а протягом 2025 року — близько дев’яти тисяч нових і продовжених дозволів. Станом на травень 2026 року в країні офіційно працювали приблизно 9,5 тисячі іноземців. На тлі 10,5 мільйона платників єдиного соціального внеску це незначна кількість — приблизно один іноземний працівник на тисячу українських.

Тому першочергове завдання — використовувати внутрішні трудові резерви. Для залучення людей до роботи у прифронтових регіонах потрібна комплексна пропозиція: конкурентна зарплата, житло для працівника та його сім’ї, страхування життя і здоров’я, доступні укриття, зрозумілі протоколи евакуації та довгострокові державні гарантії.

Такі умови необхідні не лише працівникам, а й підприємствам, які продовжують працювати поблизу фронту. Бізнес повинен розуміти, якою буде державна підтримка у разі пошкодження виробництва, евакуації персоналу або тимчасового припинення роботи.

У довгостроковій перспективі Україні, ймовірно, доведеться точково залучати працівників з інших країн. Демографічне скорочення, виїзд населення та зменшення кількості молоді створюватимуть постійний дефіцит робочих рук. Проте цей процес має відбуватися під контролем держави, без заміни українців дешевшою робочою силою та без зниження заробітних плат.

Ситуація на Харківщині показує: кадрову проблему не можна вирішити однією цифрою в оголошенні про вакансію. Сьогодні працівникові потрібна не лише зарплата, а повний пакет умов, який дозволить йому працювати, жити та почуватися максимально захищеним.