Дискусія про повернення українців дедалі частіше зводиться до пошуку інструментів впливу — від стимулів до обмежень. Однак ключове питання лежить значно глибше: що саме має змінитися в країні, щоб люди самі захотіли повернутися.
На цьому наголошує Василь Воскобойник, голова ГО «Офіс міграційної політики», президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування. За його словами, сьогодні важливо чітко розмежовувати функції державних інституцій і не підміняти поняття.
Президент, підкреслює експерт, виконує свою ключову функцію — забезпечення безпеки і збереження держави. Водночас питання економіки, ринку праці і повернення громадян у цивільне життя — це зона відповідальності уряду.
«Головне завдання зараз — зберегти країну. А вже економіка, робочі місця, повернення людей — це відповідальність виконавчої влади», — зазначає він.
Попри війну, певні елементи цієї політики вже працюють. Йдеться про програми перекваліфікації, підтримку зайнятості, визнання професійних навичок, отриманих за кордоном. Проте масштаб цих заходів поки що не відповідає масштабам виклику.
Водночас експерт наголошує: навіть найкращі програми не працюватимуть, якщо не вирішене базове питання безпеки. Люди не повертаються туди, де існує постійна загроза для життя.
«Коли люди бачать новини про зруйновані міста і обстріли, вони автоматично приміряють це на себе. І це визначає їхні рішення», — пояснює Воскобойник.
У такій ситуації важливим стає не лише зміст політики, а й комунікація. Держава повинна підтримувати постійний зв’язок з українцями за кордоном, формуючи у них розуміння того, що країна змінюється і готується до їх повернення.
Йдеться не про окремі інституції чи нові міністерства, а про загальну якість середовища. Якщо в країні створюються умови для ведення бізнесу, зменшується рівень корупції, забезпечується доступ до житла і роботи — ця інформація природним чином доходить до людей.
«Якщо Україна стане країною свободи — свободи слова, підприємництва, вибору — люди самі почнуть повертатися», — підкреслює він.
Водночас міграційні процеси не обмежуються лише Україною. Демографічне скорочення населення є глобальним трендом, характерним для більшості розвинених країн. Зниження народжуваності пов’язане зі зміною способу життя, економічними факторами і підвищенням вартості виховання дітей.
Окрім цього, світ стикається з новими потенційними міграційними кризами. Зокрема, загострення ситуації на Близькому Сході може призвести до переміщення мільйонів людей, що вплине на Європу і глобальні міграційні потоки.
У підсумку стає очевидно: повернення українців — це не короткострокова кампанія і не політичне рішення. Це довгий процес, який залежить від безпеки, економіки і довіри до держави.
І саме від того, наскільки швидко Україна зможе створити ці умови, залежить, чи стане вона країною, до якої повертаються, а не з якої виїжджають.