Страх перед мігрантами зникає, коли держава відповідає на три питання

Відео про нібито масову появу в українських містах вихідців з Індії, Бангладеш та інших країн мали створити враження, що сотні тисяч, а то й мільйони мігрантів уже перебувають в Україні або стоять на її кордонах. На думку Василя Воскобойника, президента Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування та голови ГО «Офіс міграційної політики», перший поштовх цій інформаційній хвилі могла дати Росія.

Однак згодом тему активно підхопили українські блогери, політики, мери та народні депутати. Це не обов’язково означає, що всі вони діяли за російські гроші. Частина учасників дискусії прагнула збільшити кількість переглядів і вподобань, а політики — отримати підтримку майбутніх виборців.

Проте наслідок виявився однаковим: суспільство почало розділятися, а увага змістилася із зовнішнього ворога на пошук ворогів усередині країни. Навіть якщо хвиля обговорень уже спадає, незабаром може з’явитися нова тема з тією ж метою — посіяти недовіру між українцями.

Водночас українці не виступають проти іноземців як таких. Показовим є ставлення до громадян інших держав, які приїжджають воювати на боці України. За наведеними в розмові оцінками, від початку повномасштабної війни до українського війська долучилися близько 10 тисяч добровольців із понад 70 країн.

Підвищення зарплат і запровадження чітких контрактів можуть стати додатковим стимулом для іноземців. Проте гроші навряд чи будуть головною причиною їхнього рішення. Людина, яка вирушає на фронт, розуміє ризик загинути, отримати поранення або інвалідність. Тому важливішими залишаються переконання та бажання допомогти Україні в боротьбі проти агресора.

Фінансові стимули мають доповнювати активний рекрутинг, під час якого кандидатам пояснюватимуть причини війни, завдання підрозділів і умови служби. Питання щодо вищої зарплати іноземних військових також навряд чи виникатимуть, якщо йтиметься про службу безпосередньо у штурмових підрозділах на передовій.

«Люди не проти іноземців. Вони просто не розуміють, що саме ті робитимуть в Україні», — наголошує Василь Воскобойник.

Щоб зняти напруження, держава має дати суспільству відповіді на три прості питання: хто приїде до України, навіщо ці люди приїдуть і чи зможуть відповідальні органи оперативно діяти у разі виникнення проблем.

Прозорі правила та зрозуміла комунікація здатні позбавити інформаційні маніпуляції головної сили — страху перед невідомим. Якщо ж держава залишатиме інформаційний вакуум, його знову заповнюватимуть чутки, хайп і кампанії, спрямовані на розкол українського суспільства.