Трудові ресурси під загрозою: що показало дослідження
6 травня в агентстві «Укрінформ» відбувся круглий стіл, присвячений збереженню та розвитку трудового потенціалу України — одному з найважливіших викликів післявоєнного періоду. У рамках події представили результати дослідження стану ринку праці, а також офіційно оголосили про запуск нової громадської платформи — Офісу міграційної політики, який має стати майданчиком для співпраці державних інституцій, експертного середовища та громадськості.
Дослідження під назвою «Оцінка перспективних трудоресурсних потреб України», виконане експертами кафедри економіки праці Маріупольського державного університету у партнерстві з Всеукраїнською асоціацією компаній з міжнародного працевлаштування за підтримки Міжнародного фонду «Відродження», містить низку ключових висновків.
Згідно з офіційними даними, у період з 2013 по 2021 рік чисельність зайнятого населення в Україні зменшилася більш ніж на 3,7 мільйона осіб. Найбільше скорочення відбулося в таких системо утворюючих сферах, як промисловість, освіта, охорона здоров’я та фінансовий сектор. Особливо тривожним є факт, що майже 50% цих втрат припало на молодь віком 15–29 років — найперспективнішу частину робочої сили.
У дослідженні зафіксовано глибокі структурні дисбаланси на ринку праці, особливо у сфері висококваліфікованої праці. Автори звертають увагу на значний розрив між системою освіти та реальними запитами економіки. Додатковою проблемою є високий рівень тіньової зайнятості, що найбільше зачіпає чоловіків.
Прогноз на 2032 рік викликає занепокоєння: навіть за найсприятливішим сценарієм країна відчуватиме дефіцит щонайменше 4,5 мільйона працівників. У разі реалізації негативного сценарію ця цифра може сягнути 10 мільйонів — і це з урахуванням часткового повернення трудових мігрантів.
Окрема частина дослідження присвячена наслідкам війни для економіки. Лише за 2023 рік Україна втратила понад чверть ВВП, а понад 400 підприємств були зруйновані або зупинили свою діяльність. В умовах таких втрат очікуване урядом зростання ВВП на рівні 7% щорічно виглядає малоймовірним без залучення додаткових трудових ресурсів ззовні.
Учасники круглого столу, як під час його проведення так і після, поділились своїми думками щодо процесів, котрі відбуваються в країні:
«Основними тенденціями, які впливатимуть на чисельність трудових ресурсів у найближче десятиліття в Україні, будуть погіршення демографічної ситуації і активізація міграційних викликів. Безпекова ситуація і рівень добробуту – два найважливіші чинники, від яких буде залежати стан трудоресурсного забезпечення в країні», – розповіла Світлана Калініна, декан економіко-правового факультету Маріупольського державного університету (м. Київ), доктор економічних наук, професор, Академік Академії економічних наук України.
«Для забезпечення розвитку країни протягом найближчих десяти років потреба економіки України в робочій силі зросте більшими темпами ніж пропозиція з боку робочої сили. Загалом це означитиме, що на одне робоче місце в Україні претендуватиме менша кількість осіб, ніж зараз. Отже, якщо показники повернення наших співвітчизників не зможуть бути радикально збільшеними, вирішення проблеми дефіциту кадрів на підприємствах будуть потребувати глибоких змін в політиці прискореного зростання продуктивності праці, а також активізації виходу на ринок праці верств населення, які зараз перебувають поза межами робочої сили», – додав Олександр Цимбал, доктор економічних наук, старший науковий співробітник, завідувач відділу дослідження ризиків зайнятості населення Інституту демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України.
«На сучасному ринку праці України серед найбільш вразливих категорій виділяють молодь, яка стикається з труднощами при працевлаштуванні без досвіду, осіб з інвалідністю, а також жінок через існуючий гендерний дисбаланс. Додатково, до цієї групи належать некваліфіковані працівники, які можуть відчувати більшу нестабільність зайнятості в умовах трансформації економіки», – зауважила Наталія Землянська, голова правління Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
«У 2024–2025 роках український бізнес стикається з комплексними викликами людського капіталу. Поєднання демографічного спаду, воєнних втрат та відпливу кадрів за кордон обернулося серйозним дефіцитом робочої сили. Порятунком є поєднання стратегій: агресивний пошук талантів, підвищення оплати праці, розвиток внутрішніх програм навчання та співпраця з освітніми установами. Лише за умови системних реформ у вищій та профтехнічній освіті і посиленої участі бізнесу у підготовці кадрів можна очікувати вирівнювання ситуації. З іншого боку, висока готовність компаній інвестувати в розвиток персоналу (за опитуванням EBA, 56% бізнесів у 2024 році заявили, що вкладали кошти у навчання та розвиток працівників, у 2025 році 33% компаній планують збільшити бюджети на навчання та розвиток) дає надію, що в довгостроковій перспективі ринок праці зможе адаптуватися до нових реалій. Бізнес не тільки готовий інвестувати у підготовку персоналу під власні потреби а й давно це роблять. Кожен різними темпами та обсягом але динаміка позитивна. Залишаються прогалини тільки в базовій професійно-технічній та вищій освіті. У невідповідності навчального матеріалу до викликів ринку», – зауважив Дмитро Дегтяр, співзасновник HRD Club Ukraine.
«Представлений аналіз дуже цікавий і дуже корисний з точки зору поточного моменту, але варто також звернути увагу на той потенціал, який сформувався внаслідок воєнних викликів. Зокрема, війна дала величезний поштовх для розвитку інженерних спеціальностей в сфері виробництва безпілотних систем, повітряних, наземних, морських, радіоелектронної розвідки і радіоелектронної боротьби, використання штучного інтелекту тощо і, звертаю увагу, цей прогрес досягнутий при відсутності державного фінансування досліджень цих напрямів. І щоб не втратити цей потенціал, зокрема через виїзд цих інженерів за кордон після завершення війни, які будуть мати величезний практичний досвід, необхідно вже зараз по-перше створювати умови для розвитку ними власного бізнесу в Україні через державну підтримку, гранти, сприятливого бізнес-клімату, знімати регуляторні бар’єри тощо, а також сприяти приходу міжнародних компаній, що працюють в цих напрямів в Україну, щоб вони створювали тут свої філіали і виробничі потужності. Не корисні копалин є найбільшим національним багатством України, а люди, які здатні розробляти товари з високою доданою вартістю, тому важливо створити для них найкращі умови для їх розвитку», – сказав Ілля Несходовський, керівник аналітичного напряму мережі «АНТС».
«Для формування довгострокової політики у сфері трудових ресурсів в умовах воєнного та післявоєнного періоду найбільшу ефективність демонструватимуть поєднання державного стратегічного та адаптивного управління, які мають базуватися на: раціональному використанні наявних природних ресурсів, основних фондів та мотивації персоналу. Раціональне поєднання державного стратегічного планування з інтересами бізнесу, науки та громад для збереження людського капіталу повинно базуватися на використанні як досить традиційних та звичних інструментів (публічно-приватне партнерство, участь громад, міжнародні підтримка тощо) так і синергії дій роботодавців, профспілок, освітньої галузі за фінансової й регулятивної допомоги держави. Гроші мають вкладатися у збереження та розвиток людського капіталу насамперед. Без гідної оплати праці годі й розраховувати на те, що українці оберуть роботу на внутрішньому ринку, а не шукатимуть кращих варіантів на зовнішніх ринках праці», – сказав Юрій Гаврилечко, кандидат наук з державного управління, доцент кафедри фінансів ЗВО “Університет трансформації майбутнього”.
«В умовах скорочення трудових ресурсів Державна служба зайнятості розширює можливості впливу на ринок праці для забезпечення роботодавців необхідними працівниками. Це, насамперед, адаптація робочих місць для реінтеграції людей з інвалідністю в ринок праці, реалізація програм з професійного навчання з урахуванням потреб роботодавців, проведення заходів щодо повернення людей старшого віку, за їх бажанням, до зайнятості та посилення економічної активності молоді. Державна служба зайнятості змістила пріоритети діяльності від надання послуг зареєстрованим безробітним до програм з розвитку людського капіталу та посилення економічної спроможності через грантову підтримку», – заявила Ольга Купрій, директор департаменту стратегічного планування, бюджетування та міжнародного співробітництва Державного центру зайнятості України.
«Ситуація на ринку праці України залишається складною. При цьому, якщо до початку повномасштабного вторгнення рф основною проблемою ринку праці була відсутність достатньої кількості вакансій, то сьогодні – дефіцит кадрів. Внаслідок воєнних дій, міграції населення, призову чоловіків та жінок на військову службу пропозиція робочої сили залишається обмеженою. Згідно опитування роботодавців, що проводилось протягом грудня 2024 – січня 2025 Державною службою зайнятості на 01.01.2025 року відбувається зменшення чисельності працівників на 1,1% у порівнянні з минулим роком.
Відповідно до стратегії демографічного розвитку України на період до 2040 року, чисельність населення в Україні на підконтрольній території становить 31,1 млн осіб. Очікується, що внаслідок міграційних процесів, зменшення народжуваності та інших факторів до 2041 року населення України може скоротитися до 28,9 мільйонів осіб, а до 2051 року – до 25,2 мільйонів осіб. Зокрема, у 2020 році сумарний коефіцієнт народжуваності в Україні становив 1,22 на одну жінку, що майже вдвічі нижче за його показник, який забезпечує просте відтворення населення (2,2). За період збройної агресії (за експертними оцінками) через цей показник став нижче 1.
Внаслідок суттєвих змін в економіці країни загострюється структурне безробіття. Сьогодні за багатьма професіями спостерігається дефіцит кадрів, водночас наявні шукачі роботи не володіють необхідними уміннями та навичками. Ситуація ускладняється у регіональному розрізі. Найбільший дефіцит кадрів спостерігається серед кваліфікованих робітників, зокрема за такими професіями як: швачка, електромонтер з ремонту електроустаткування, слюсар-сантехнік, слюсар-електрик, монтер колії, слюсар аварійно-відновлювальних робіт, зварник, електрогазозварник, автослюсар тощо. Також спостерігається значний дефіцит лікарів різної спеціалізації (сімейний лікар, лікар-терапевт, лікар-педіатр).
Крім того, через призов чоловіків на військову службу, ускладняється укомплектування робочих місць, на яких традиційно працювали чоловіки. Якщо до початку війни у структурі безробітних жінки становили 55%, то сьогодні частка жінок зросла до 81%», – розповів Роман Коновал, директор департаменту аналізу ринку праці та моніторингу ефективності програм зайнятості Державного центру зайнятості України.
«Основними шляхами вирішення проблеми дефіциту кадрів та зменшення структурного безробіття є професійна підготовка та перепідготовка шукачів роботи за професіями та спеціальностями, які користуються попитом на ринку праці, а також залучення до зайнятості осіб, які не працюють, не навчаються та не шукають роботу. Також в умовах дефіциту робочої сили необхідно вживати заходи для забезпечення економічного довголіття, створення умов для ширшого залучення до зайнятості осіб передпенсійного та пенсійного віку.
До професійного навчання за сприяння Державної служби зайнятості з початку 2025 року залучено понад 28 тис. громадян. Як показує спостереження після проходження навчання, організованого Службою зайнятості, можливість працевлаштуватись зростає вдвічі.
Професійне навчання безробітних організовується центрами зайнятості на замовлення роботодавця або для самозайнятості, провадження підприємницької діяльності з урахуванням побажань безробітних. Зокрема, безробітні можуть навчатися у 8 центрах професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості (далі – ЦПТО), які проводять освітню діяльність за 98 робітничими професіями та більше ніж 400 освітніми програмами підвищення кваліфікації. Так, з початку 2025 році за сприяння Державної служби зайнятості проходили професійне навчання 18 тис. безробітних, у тому числі 11 тис. безробітних в ЦПТО.
Крім того, з метою підтримання конкурентоспроможності учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни реалізується експериментальний проєкт щодо їх професійного навчання у центрах професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості. З початку 2025 року навчання в ЦПТО проходили 1,3 тис. ветеранів.
Наприкінці лютого розпочато експериментальний проєкт з профнавчання жінок для працевлаштування у сферах, де вони були традиційно недостатньо представлені. Українки зможуть опанувати понад 30 професій. Навчання розпочали вже 145 жінок. Також, окремі програми сприяння зайнятості спрямовані на активізацію підприємницької діяльності та стимулювання створення робочих місць, а також мотивують роботодавців працевлаштовувати окремі категорії населення, яким складніше інших конкурувати на ринку праці: особи з інвалідністю, ВПО, молодь тощо. Попит на такі програми зростає з кожним роком, що свідчить про доцільність їх реалізації та корисність для ринку праці в цілому», – додав Роман Коновал, директор департаменту аналізу ринку праці та моніторингу ефективності програм зайнятості Державного центру зайнятості України.
«Звісно хотілося б констатувати, що ми живемо в країні, в якій при працевлаштуванні не тільки дотримуються демократичних принципів і законодавства, але й людське життя, честь і гідність – це пріоритет. Проте реальність витверезвлює і швидко прибирає рожеві окуляри, коли ми дізнаємось про реалії життя зокрема в державному секторі працевлаштування. Досить часто зарплати, соціальні виплати і пенсії для громадян є настільки мізерними, що більше схожі на сльози жалю, ніж на еквівалент, який може погасити базові людські потреби. Саме тому на таких заходах, ми мусимо не літати в хмарах наших мрій, а окреслювати шляхи для досягнення поставлених цілей і прибирання цих перекосів. А отже, посилювати горизонтальні і вертикальні звʼязки між громадянами і державою, зменшувати зайву забюрократизованість процесів, підвищувати швидкість прийняття справедливих рішень і збільшувати загальний рівень політичної і правової освіти серед громадян, щоб вони могли відстоювати свої права. І головне не заважати. Держава має бути зручною і лояльною до громадян, а не створювати стрес і демонструвати агресію. В реаліях війни цього і так достатньо», – сказала Олександра Решмеділова, політолог, кандидат філософських наук.
Голова Офісу міграційної політики Василь Воскобойник наголосив: «Майбутнє України — це її люди. І політика, а ми говоримо про цілісну політику, яка створює умови для життя, розвитку й гідної праці в Україні, має працювати на їхнє повернення, розвиток та захист. Це є основним завданням держави».