Україні вже не вистачає людей: дефіцит кадрів стає критичним

Український ринок праці переживає одну з найскладніших криз за останні десятиліття. Війна, масова міграція населення та демографічні втрати призвели до того, що бізнес по всій країні дедалі гостріше відчуває нестачу працівників. І проблема вже давно перестала бути локальною чи тимчасовою.

Про це розповів Василь Воскобойник, президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування, голова ГО «Офіс міграційної політики». За його словами, ситуація сьогодні настільки складна, що навіть у Києві, де традиційно був найбільший вибір кадрів, роботодавці не можуть закрити вакансії. За даними Державної служби зайнятості, у столиці на одного шукача роботи вже припадає 24 вакансії.

Фактично Україна вже входить у період, коли звичайні побутові послуги стають дефіцитними. Знайти кваліфікованого сантехніка, електрика чи будівельника дедалі важче. У деяких випадках люди змушені чекати спеціалістів тижнями або навіть місяцями.

Особливо гостро проблема проявляється у робітничих професіях. Україна потребує водіїв, зварювальників, електриків, працівників будівельної галузі та сільського господарства. Але паралельно країні бракує і лікарів, і вчителів, і технічних спеціалістів.

Водночас ситуація виглядає парадоксальною. Попри кадровий голод, в Україні зберігається безробіття. За оцінками Світового банку, близько 10% працездатного населення не можуть знайти роботу. Причина — структурний дисбаланс ринку праці. Роботодавці шукають людей із конкретними практичними навичками, тоді як значна частина безробітних орієнтована на офісну зайнятість або не має необхідної кваліфікації.

Саме тому дедалі частіше звучать заклики до перекваліфікації та зміни підходів до праці. Державний центр зайнятості вже пропонує програми перенавчання та здобуття нових спеціальностей. Держава фінансує окремі напрямки професійної підготовки та створює центри підтвердження кваліфікацій.

Однак навіть цього недостатньо, аби швидко закрити кадрову діру. Роботодавці змушені підвищувати зарплати, щоб утримувати людей. За словами Василя Воскобойника, у 2025 році середня заробітна плата в Україні зросла приблизно на 20–25%. Але бізнес часто підвищує оплату праці швидше, ніж зростає продуктивність, що створює додатковий тиск на економіку.

Ще один важливий фактор — безпекова ситуація. Поки триває війна, жоден роботодавець не може гарантувати повної безпеки працівникам. Максимум, що сьогодні можуть зробити підприємства, — облаштовувати укриття та адаптувати робочі процеси до реалій воєнного часу.

На думку експерта, до завершення війни ситуація кардинально не зміниться. Україна вже втратила мільйони людей через вимушену міграцію, а бізнес і далі змушений працювати в умовах постійного дефіциту кадрів. Саме тому питання ринку праці та збереження людського капіталу стає для країни не лише економічним, а й стратегічним викликом.