Україні загрожує не міграційна, а демографічна криза

Трудові мігранти стають найбільш емоційною темою у суспільних дискусіях. Соціальні мережі наповнилися повідомленнями про нібито масове завезення іноземців до України, політики почали змагатися у жорсткості заяв, а окремі лідери суспільної думки фактично перетворили тему міграції на інструмент мобілізації власної аудиторії.

Втім, якщо відійти від емоцій і подивитися на факти, картина виглядає зовсім інакше.

Як наголошує Василь Воскобойник, президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування та голова ГО «Офіс міграційної політики», сьогодні головною проблемою України є не надлишок мігрантів, а катастрофічна нестача людей на ринку праці.

За роки війни мільйони українців виїхали за кордон. Ще частина населення втрачена через демографічну кризу, яка почалася задовго до повномасштабного вторгнення. У результаті багато підприємств уже зараз не можуть знайти працівників навіть на конкурентні зарплати.

Показовою є ситуація у будівельній галузі. За словами Воскобойника, роботодавці пропонують будівельникам у Києві заробітну плату від 50 до 80 тисяч гривень на місяць, а в окремих випадках забезпечують навіть бронювання працівників. Проте вакансії залишаються незаповненими. Причина проста — людей бракує.

Схожа ситуація спостерігається і в інших секторах економіки. Особливо гостро проблема проявляється в регіонах, наближених до зони бойових дій. Там підприємства готові працювати, мають техніку та замовлення, але не можуть знайти персонал.

На цьому тлі дедалі частіше лунають пропозиції залучати до України трудових мігрантів. Саме ця тема стала приводом для хвилі критики та побоювань у суспільстві. Однак, на думку експерта, українці не виступають проти іноземців як таких.

Людей турбує інше. Вони хочуть розуміти, хто саме приїжджатиме до країни, для чого це потрібно і чи контролює держава цей процес. Коли відповідей немає, з’являється простір для чуток, маніпуляцій і страхів.

Особливо небезпечним Воскобойник вважає використання міграційної теми в політичних цілях. За його словами, окремі політики та публічні особи почали розганяти антимігрантську істерію, розраховуючи на додаткову популярність та електоральну підтримку. У результаті суспільство починає обговорювати не реальні проблеми ринку праці, а вигадані загрози.

Паралельно Україна стикається з іншим викликом — необхідністю повернення власних громадян з-за кордону. За оцінками, сьогодні в країнах Європи перебувають близько восьми мільйонів українців. Частина з них уже інтегрувалася в місцеві суспільства, знайшла роботу, відкрила бізнес або віддала дітей до місцевих шкіл. Інші чекають завершення війни та планують повернутися додому. Є й велика група людей, які ще не визначилися зі своїм майбутнім. Саме за них, на думку експерта, Україні доведеться конкурувати найбільше.

Водночас країни Європейського Союзу також не приховують своєї зацікавленості в українцях. Мільйони наших громадян працюють, сплачують податки та допомагають розвивати економіки держав, які їх прийняли. У Польщі лише українці вже стали важливою частиною ринку праці, а Німеччина відкрито інвестує в мовну та професійну інтеграцію українських біженців, розраховуючи на їхнє довгострокове перебування.

Саме тому питання повернення українців не можна вирішити лише грошовими стимулами.

«Квиток додому можна купити. Але неможливо купити впевненість людини в майбутньому», — підкреслює Василь Воскобойник.

Люди повертаються туди, де бачать безпеку, можливість працювати, перспективи для дітей і зрозумілі правила життя. Саме створення таких умов повинно стати головним завданням держави.

Тому сьогодні Україні необхідно не боротися з мігрантами і не шукати винних у кадровій кризі. Потрібно чесно визнати головний виклик: країні дедалі більше бракує людей. І саме від того, як ми відповімо на цей виклик, залежатиме успіх повоєнного відновлення та розвитку держави.