Українці не повернуться просто так»: чому питання міграції стає головним викликом для країни

Питання повернення українців з-за кордону поступово стає однією з найболючіших тем для держави. Влада дедалі частіше відкрито говорить про те, що без створення реальних умов сподіватися на масове повернення людей не варто.

Саме про це в ефірі заявив Василь Воскобойник — президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування та голова ГО «Офіс міграційної політики».

Коментуючи слова керівника ГУР Кирила Буданова про те, що українці не повернуться “просто так”, Воскобойник зазначив: це не песимізм, а чесне визнання реальності, з якою країні доведеться працювати після війни.

За його словами, Захід навряд чи буде спеціально створювати для українців жорсткі умови, щоб змусити їх повертатися. Навпаки — країни Європи самі переживають демографічну кризу та дефіцит робочої сили, тому зацікавлені втримувати українців у себе.

Воскобойник наголошує, що європейські держави використовуватимуть так звану “м’яку силу” — стабільні соціальні системи, роботу, високі зарплати та безпеку. І саме з цими умовами українці будуть порівнювати ситуацію вдома.

На його думку, повернення людей після війни залежатиме від кількох ключових факторів. Передусім — від безпеки. Люди повинні бути впевнені, що війна дійсно завершилася, а країна має надійні гарантії захисту. Але не менш важливими будуть і абсолютно практичні речі: наявність житла, роботи, рівень зарплат, доступність шкіл та загальна якість життя.

Експерт підкреслює, що після кількох років життя у Німеччині, Польщі чи Чехії люди почнуть дуже прагматично оцінювати свої перспективи. І рішення про повернення буде прийматися не емоціями, а порівнянням умов життя.

Окремою темою дискусії стало можливе залучення трудових мігрантів до України. Воскобойник визнав, що в умовах демографічної кризи ця тема неминуче буде ставати дедалі актуальнішою. Але, за його словами, міграційна політика — це вже давно не лише економіка, а й питання національної безпеки.

Саме тому він підтримує ідею перегляду списку країн міграційного ризику. Йдеться про держави, громадяни яких можуть становити потенційні безпекові ризики або використовувати Україну як транзитний маршрут для подальшої нелегальної міграції до Європи.

Воскобойник зазначає, що у світі давно існує практика обмеження в’їзду для громадян окремих держав, якщо є ризики радикалізації або кримінальних загроз. Водночас він наголошує: питання залучення іноземних працівників повинно вирішуватися максимально обережно та за участі українських спецслужб.

Окремо експерт прокоментував ідею масового залучення працівників із країн Азії до аграрного сектору України. На його думку, говорити про ефективну роботу людей без знання мови, без кваліфікації та без розуміння місцевих умов — занадто спрощено.

Воскобойник переконаний, що якщо Україна і буде залучати іноземців, то насамперед йтиметься про підготовлених і кваліфікованих працівників, готових працювати в країні тривалий час, а не лише сезонно.

Водночас він визнає, що сезонна трудова міграція може стати одним із компромісних варіантів. Саме за такою моделлю роками працювали українці в Польщі та інших країнах Європи — приїжджали на кілька місяців, працювали та поверталися додому.

Наприкінці розмови Василь Воскобойник підкреслив: до завершення війни говорити про масове повернення українців поки зарано. Безпекові ризики, закриті кордони та обмеження прав під час воєнного стану залишатимуться сильними стримуючими факторами.

Саме тому після війни Україні доведеться не лише відбудовувати економіку, а й повертати людям віру у власне майбутнє всередині країни