Українці — не проблема, а рушій економіки: чому Європі вигідна наша присутність
Поки в Україні триває війна, мільйони наших громадян змушені жити за кордоном. Часто в публічному просторі звучать закиди: українці нібито живуть за рахунок бюджетів європейських держав. Проте економічні цифри демонструють зовсім іншу картину.
Про це під час ефіру розповів Василь Воскобойник — президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування та голова Офісу міграційної політики.
За його словами, українці стали серйозним фактором підтримки економік країн ЄС.
У Чехії нині перебуває близько 380–390 тисяч українців, у Німеччині — понад 1,1 млн, у Польщі — до 1,5 млн осіб. Це мільйони людей, які працюють, споживають, сплачують податки та наповнюють фонди соціального страхування.
Польща вже оприлюднила показові дані: на кожен 1 злотий соціальної допомоги українцям до бюджету повертається 5 злотих у вигляді податків та зборів. Лише у 2024 році українці сплатили близько 98 млрд злотих — суму, співмірну з річним бюджетом Міністерства освіти та Міністерства охорони здоров’я Польщі.
Крім того, понад 850 тисяч українців є платниками внесків до польського фонду соціального страхування ZUS, з якого фінансуються пенсії.
Важливим фактором є підприємницька активність. У період 2022–2025 років у Польщі українці створили майже 120 тисяч малих підприємств. Вони не лише працюють самі, а й створюють робочі місця для поляків.
Це відбувається на фоні глибокої демографічної кризи в Європі: скорочення народжуваності та дефіциту робочої сили. Українці фактично компенсують частину цих втрат.
«Ті люди, які зараз перебувають за кордоном, — це скарб. Це надбання, яке, я дуже сподіваюсь, тимчасово нами втрачено», — підкреслив Воскобойник.
Саме тому після завершення війни може розгорнутися прихована конкуренція за українців. Країни, які вже інтегрували наших громадян у свою економіку, навряд чи будуть зацікавлені в їх масовому поверненні.
Питання майбутнього повернення українців стає не лише моральним чи патріотичним, а передусім економічним. І відповідь на нього залежатиме від того, чи зможе Україна запропонувати гідні умови для життя, роботи та розвитку.