“Якщо ти працюєш — ти залишаєшся”: як Європа змінює правила для українців

Через чотири роки після початку великої війни Європа поступово змінює підхід до українських біженців. Якщо у 2022 році головним завданням було надати людям прихисток і безпеку, то тепер у центрі уваги — інтеграція українців у ринок праці та економіку країн ЄС.

Саме тому дедалі частіше лунає проста формула: “Якщо ти працюєш — ти залишаєшся”.

Про це в ефірі говорив Василь Воскобойник — президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування та голова ГО «Офіс міграційної політики».

За словами експерта, Європа більше не готова утримувати мільйони людей без економічної віддачі. Формально режим тимчасового захисту для українців продовжується, але правила перебування стають дедалі жорсткішими.

Найбільш показовою у цьому сенсі є Польща. Там допомогу на дітей вже прив’язали до офіційного працевлаштування та сплати податків. Якщо людина не працює — соціальні виплати можуть припинити.

При цьому навіть наявність роботи не гарантує стабільності. Українці дедалі частіше стикаються із затримками допомоги, перевірками та посиленням контролю.

Окремо у Польщі активно обговорюють питання безпеки та правопорядку. Деякі порушення можуть стати підставою для депортації або проблем із продовженням документів.

Втім, подібні тенденції сьогодні спостерігаються майже по всій Європі.

«Статус біженця поступово трансформується у статус трудового мігранта», — пояснює Василь Воскобойник.

На практиці це означає, що країни ЄС дедалі більше зацікавлені залишати у себе тих українців, які працюють, вивчають мову та інтегруються у місцеве суспільство.

Саме таку історію пережила Катерина, яка після початку повномасштабної війни виїхала до Італії. Попри дві вищі освіти, знання мов та досвід роботи у ювелірній сфері, у Європі їй довелося починати життя практично з нуля.

Жінка працювала прибиральницею, кухарем, садівником, офіціантом та виконувала будь-яку роботу, яка дозволяла виживати.

«Українські дипломи тут не працюють, досвід не рахується», — зізнається вона.

Водночас історія Наталії в Іспанії виявилася зовсім іншою. Маленьке містечко на півдні країни зустріло українську родину великою підтримкою з боку місцевих мешканців.

Саме ці контрасти і демонструють, наскільки різним може бути досвід українців у Європі.

Окремою темою залишаються чоловіки призовного віку. У деяких країнах, зокрема у Норвегії, вже вводяться обмеження щодо надання тимчасового захисту чоловікам.

Проте Василь Воскобойник переконаний: масове повернення чоловіків з Європи наразі виглядає малоймовірним.

Причина проста — самі країни ЄС мають величезний дефіцит робочої сили та зацікавлені втримати українців у себе.

«Європа буде намагатися втримати українських чоловіків, молодь та підлітків через економічну мотивацію», — наголошує експерт.

І саме тому питання повернення українців дедалі більше залежить не лише від бажання людей, а від наявності конкретних умов в Україні — безпеки, житла, роботи та перспектив для майбутнього.

Поки цих умов немає, для мільйонів українців питання повернення додому залишається відкритим.