Європа готує повернення мігрантів: що це означає для українців

Європа поступово переходить від політики відкритих дверей до більш прагматичного підходу у питаннях міграції. Останні заяви німецького керівництва щодо можливого повернення сирійських біженців стали сигналом: навіть найбільш масштабні гуманітарні програми не є безстроковими. І хоча ситуація з українцями має свої особливості, загальна логіка рішень у Європі вже окреслена — залишаються ті, хто інтегрувався, інші рано чи пізно будуть змушені визначатися.

Як випливає з обговорень, протягом найближчих років у Німеччині можуть створюватися умови, за яких частина мігрантів фактично буде підштовхнута до повернення. Йдеться не про примусову депортацію, а про поступову зміну правил гри: скорочення соціальної підтримки, посилення вимог до легального перебування, акцент на працевлаштуванні. Людина має або стати частиною економіки, або шукати інші варіанти.

Як пояснює Василь Воскобойник, голова ГО «Офіс міграційної політики», президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування, такий підхід є типовим для європейських країн і цілком прогнозованим. За його словами, мова йде про створення умов, коли людина сама приходить до висновку, що без роботи і без правового статусу їй буде складно залишатися в країні. У такій ситуації вибір звужується: або інтегруватися, або повертатися.

Водночас важливо розуміти, що українці поки перебувають в іншій ситуації. Ключова відмінність полягає у статусі тимчасового захисту, який діє щонайменше до березня 2027 року. Поки тривають бойові дії, питання масового повернення не стоїть на порядку денному. Безпековий фактор залишається визначальним, і саме він пояснює, чому українці продовжують залишатися за кордоном.

Проте після завершення війни логіка може змінитися. За словами експерта, тоді українці також поступово опиняться в умовах, коли потрібно буде чітко визначитися зі своїм статусом. Ті, хто працює, навчається або має інші законні підстави для перебування, залишаться. Натомість люди, які не інтегрувалися і залежать від соціальної допомоги, можуть зіткнутися з поступовим її скороченням і необхідністю приймати рішення.

При цьому саме економічний фактор сьогодні відіграє ключову роль у ставленні Європи до українців. Більшість країн ЄС вже стикаються з дефіцитом робочої сили — населення старіє, народжуваність знижується, а ринок праці потребує нових працівників. Українці в цій ситуації стали важливим ресурсом, який допомагає підтримувати економічну активність.

За різними оцінками, лише серед тих, хто має статус тимчасового захисту, у Європі перебуває близько п’яти мільйонів українців, а загальна кількість може сягати семи-восьми мільйонів. Це люди, які працюють, користуються послугами, витрачають гроші, сплачують податки і фактично підтримують економіку приймаючих країн. Саме тому на них дивляться не лише як на біженців, а як на один із найбільших резервів робочої сили в Європі.

Воскобойник підкреслює: ті українці, які працюють і приносять економічну користь, з великою ймовірністю зможуть залишитися. Натомість складніша ситуація очікує тих, хто розраховує виключно на соціальну допомогу. У міру її скорочення люди будуть змушені змінювати свою поведінку — або виходити на ринок праці, або повертатися.

Окремо варто звернути увагу на те, що українці значно швидше адаптуються до європейського ринку праці, ніж мігранти з деяких інших регіонів. За словами експерта, українські жінки активно шукають роботу, відкривають власну справу, вивчають мову і загалом швидше інтегруються у суспільство. Цей фактор також враховується урядами європейських країн і впливає на їхню політику.

Водночас очікування щодо швидкого масового повернення українців поки залишаються передчасними. Навіть попри те, що періодично спостерігаються черги на кордонах, пов’язані з поїздками додому на свята чи до родин, це не є ознакою системного повернення. Поки тривають бойові дії, люди не готові масово повертатися в умовах невизначеності та ризиків.

Таким чином, Європа вже сьогодні формує нові правила гри у сфері міграції. І хоча українці поки перебувають у привілейованому становищі через війну, після її завершення вони так само опиняться перед вибором. Головним критерієм залишиться не статус, а здатність бути частиною економіки. І саме це визначатиме, хто залишиться, а хто повернеться.